Ігор Швайка: Камо грядеши, Україно?

Ліна Кажан  |  Вівторок, 30 листопада 2010, 20:21
Лідер Харківського осередку ВО «Свобода» Ігор Швайка підбиває підсумки року.
Ігор Швайка: Камо грядеши, Україно?

Як Ви оцінюєте політичну ситуацію в регіоні та загалом в Україні?

- Кабінет Міністрів представлений сьогодні антинародним режимом Януковича, Азарова, Тігіпка і Табачника за всіма напрямками. Є окреме питання про роль опозиції, якої сьогодні просто не існує. Вони фактично не критикують владу. Фактично представлені такі самі клани, лише з іншим місцем реєстрації або з іншою пропискою, або з іншим обличчям. Єдиною партією, яка зберігає свій статус опозиційної сили на Харківщині є Всеукраїнське Об`єднання «Свобода». Ми чітко і послідовно критикуємо всі дії сьогоднішньої влади. Не пропускаємо і діяльність цієї бутафорної опозиції і виступаємо безпосередньо за встановлення в Україні нормальної системи цінностей. 

Скільки людей підтримали «Свободу» на виборах міського голови, у міську раду, в обласну раду, в районні ради (по області та в районах)? Яка Ваша оцінка тенденції?

- Практично на всіх виборчих дільницях  ми гарантовано подолали один відсоток. У Харкові кандидата на посаду міського голови від ВО «Свобода» підтримало 3 664 виборців. До міської ради ми набрали 2,4%. В остаточних протоколах ця цифра зменшилося до 1,8%. До обласної ради – 1,9%. В остаточному протоколі – 1,19%. У Краснограді ми набрали більше 4% голосів, тобто було подолано прохідний 3-відсотковий бар`єр, але, враховуючи виборчу квоту (там вона складала 5%) і те, що там всього до районної ради обиралося 18 депутатів, наших представників там не буде. В Ізюмі ВО «Свобода» набрала 2% голосів, в інші – показники трішки гірші.

Там, де вже є наші осередки, які регулярно працюють, вони дають кращі результати.  За словами голови партії, на сьогоднішній день на Харківщині та  Полтавщині ми набрали голосів рівно стільки, як на Волині, Франківщині і Тернопільщині в 2006 році. Це ознака того, що для створення націоналістичної більшості або, як мінімум, другої за величиною фракції в місцевих радах, враховуючи таку історичну тенденцію, нам буде потрібно максимум чотири роки.

Яким Ви бачите стан справ національної ідеї в регіоні?

- Стан втілення національних ідей та вшанування національних традицій напряму залежить від тої влади, яка наразі існує. На цей час у нас в Харківській області, починаючи з голови обласної адміністрації, представлені переважно не українці. Дві третини заступників Михайла Добкіна – не українці. Якщо, навіть, ми зустрічаємо певні українські прізвища, то налаштованість цих людей, м`яко кажучи, як звичайних манкуртів, які вже давно продали дияволу душу і в такому режимі продовжують існувати далі. Іде паплюження національних цінностей повністю по всій складовій, яка існує. 

Який вихід з цієї ситуації?

- Ми – національна влада, яка буде впроваджувати починаючи з дитячого садочку, починаючи з народження дитини стандарти національної освіти й національного виховання. Ми не виступаємо проти когось. Ми виступаємо за своє. Щоб виховати дитину громадянином, ми повинні зробити так, щоб вона чітко усвідомлювала, ким вона є. Національності «гарна людина» не існує. Вона повинна знати свій родовід і свої традиції.

Якщо одночасно примушувати вивчати, традиції українські, російські, єврейські, латино-американські, просто американські, іспанські і англійські з німецькими вперемішку? Ким себе буде усвідомлювати дитина? Звичайно, ліберал-космополітом. У нас сьогодні кожен хоче бачити в Україні таке живе гарматне м`ясо, яке їсть чіпси, ходить в «макдональдси», п`є кока-колу, святкує «хелловіни», позабувало повністю свої національні традиції… Це люди, як правило, невмотивовані (і мотивації вони не піддаються), в яких існує пріоритет не духовного, а  пріоритет споживацьких настроїв. І отже, ними дуже легко керувати.

Дитину можна ознайомити з десятьма культурами, але виховувати треба лише на одній. І одночасно святкувати жидівські та українські свята не вдасться, оскільки у кожної нації є свої свята. Сьогоднішня влада знищує все національне, свідомо, позасвідомо, з посиланням на дефіцит бюджету, на неможливість, на, нібито, мультинаціональний характер існування Харківської області або регіону в цілому, скажімо, Слобожанщини, при цьому сором`язливо замовчуючи справжню тему.

Ця влада – не національна, не українська. Вона хоче максимально знесилити українську націю і той український народ, який традиційно живе на слобідській землі.

Чи має Харківщина який-небудь шанс стати власне україномовним регіоном?

- Для будь-якої нації рідна мова є найвищим способом прояву їхньої волі, розуму, духу, традицій. На мою думку,  в Харківській області, – 68%, а в Харкові – 60% українців. Отже, абсолютна більшість. Кожен чиновник державного апарату повинен володіти українською мовою. В українській державі мирно і спокійно проживає велика кількість національних меншин. З ними всіма треба будувати нормальні рівні стосунки.

Українець не може знати двадцять або п`ятдесят мов. Українська повинна бути мовою міжнаціонального спілкування і в такому статусі утверджуватися. Як правило, для переважної більшості національних меншин, за винятком російської і жидівської, перехід на українську мову, тобто підбирання українських слів, не є проблематичним процесом. Українська мова повинна бути в дитячому садочку, середній школі, в позашкільному середовищі, у вихованні, в занятті спортом і в вищій школі. Нема нічого складнішого, ніж навчити людину, яка все життя розмовляла російською, почати говорити українською.

Нема нічого простішого ніж, залишивши дитину в дитячому садочку, забирати її кожного дня, і вона сама по собі почине говорити українською, оскільки оті сім або вісім годин в садочку – це й гра, це й навчання, це й спілкування, це й денний сон. Вона спілкується українською, чує українську мову. Вона абсолютно органічно легко сприймає незалежно від того, якою мовою вона спілкується вдома. Питання полягає безпосередньо в державній політиці. Державна політика повинна бути спрямована на укріплення і повсякчасний захист  української мови та створення нормальних умов для розвитку мов національних меншин. Але не навпаки.

Кого Ви бачите своїми союзниками, противниками або нейтральними сторонами у Вашому регіоні?

- Противниками нашими, звичайно, є Партія Регіонів і її сателіти. Найбільшими й найкращими союзниками є ті українці і представники національних меншин, які віддають свою енергію як громадяни в повсякденному житті. Союзником є виборець, який тобі вірить, який тебе вповноважує виконувати твої програмові позиції і той, хто контролює. А один із тисячі або із десяти тисяч є при цьому членом партії. Це – найкращий союзник. З таким надійним союзником можна і в огонь і в воду, і через мідні труби.  Союзників у політиці, якщо чесно, наразі я просто не бачу, оскільки дуже хотілося б опиратися і відчувати надійне плече союзника. Нажаль, такого немає.

В політиці не може бути нейтральних політичних сил. Ті, кого ми просто не помічаємо, через їхню невиразність, назвемо таким от лагідним словом «невиразність». Вони сьогодні одні, а завтра інші.  Вони сьогодні одному своєму замовнику служать, післязавтра – іншому. Домовлятися з націонал-демократами, в тому числі з ВО «Батьківщини», – це все одно, що грати в наперстки з чинним міським головою Харкова. Домовлятися з людьми, які хронічно не тримають слово і постійно уникають від будь-якого ухвалення рішення, є неможливим. Я розумію, що домовлятися нібито потрібно, але в той же час робити це тоді, коли ти не бачиш перед собою партнера, практично неможливо.

Як Ви оцінюєте неоднозначне ставлення до ВО «Свобода» в націоналістичному середовищі України, адже багато людей, які сповідують національну ідею ВО «Свобода» не сприймають?

- Тривалий проміжок часу йшло безкінечне  клонування  українських партій, які нібито базували свою діяльність на національній риториці. Чому нас неоднозначно сприймають? З нами треба просто частіше спілкуватися або частіше нас бачити.

Що таке  частіше спілкуватися?

- Як правило, це такі  камерні і особисті розмови, це особисті зустрічі, це передплата партійної газети, це, можливо, регулярний обмін інформацією з наявними активістами серед їхнього села, селища або певного мікрорайону. До чого ці всі клонування, про які Ви раніше казали?

Люди не вірять. Найбільший наш сьогоднішній ворог – це зневіра людей. Останні вибори задемонстрували, що 60% людей не хочуть обирати собі владу. Отже не вірять, не бачать нічого іншого.

Які в Харківського осередку  ВО «Свобода» плани на майбутнє?

- Формування нормальної працездатної мережі. Це, власне, не плани, а це сьогоднішнє завдання, яке ми виконуємо. Для будь-якої політичної партії це є розширення кола членів партії, а також тих людей, які придивляються до нас. Сьогодні продовжується створення районних, міських осередків і йде належна підготовка до гідної участі у виборах. А поточна діяльність – це  будь-яка поточна діяльність політичної партії, яка не представлена в радах. Головна задача – здобути посади в місцевих органах влади і служити людям. Ми систематично з року у рік, з місяця у місяць, з дня у день сповідуємо одні й ті ж самі цінності. Ми маємо свою позицію, ми маємо свою систему координат. І якщо ми достатньо добрі і відкриті з виборцями, то настільки ж ми вимогливі й до внутрішнього членства в осередку.

Націоналістична ідея і чин, їхнє гармонійне поєднання: що ти думаєш, то ти повинен чинити. Простіше бути чесним і домовлятися робити одні й ті ж самі справи. Віра повинна оселитися в душах і розкрити людей один для одного. Це не лише спілкування з Богом, або із священиком, або ще з кимось у релігійній громаді. Це ще й спілкування людей один з одним. Вони повинні вірити самі і по суті спонукати до віри. Чи будуть зраджувати? Будуть. Чи будуть сміятися? Будуть. Але головні цінності треба сповідувати, щоб вони стали правилом для більшості. І тоді абсолютно спокійним стане життя і в нашій країні, і в наших дітей.  

comments powered by HyperComments