Олександр Ірванець: «Харків не є російським містом»

Жанна Титаренко  |  Середа, 13 квітня 2011, 09:01
Олександр Ірванець є автором віршів, романів, політичних пародій, п’єс, тавтограм і верлібрів. Його твори продовжують перекладати німецькою, польською, англійською, шведською, білоруською та російською мовами. П’єси Олександра Ірванця ставили в театрах Німеччини, України і Казахстану.
Олександр Ірванець: «Харків не є російським містом»

Пане Олександре, приїхавши до російськомовного Харкова, Ви не відчуваєте себе українцем у діаспорі?

-Я з іронією ставлюся до цієї першої столиці, бо це перша столиця УССР і нічого більше, але столичний шарм у Вашого міста є. І Харків не може бути діаспорою, якщо тут народжуються такі письменники як Сергій Жадан або Олександр Ушкалов, - це значить, що тут є потужний український масив. Інакше з нічого, з нуля, за відсутності грунту такі люди не виростуть. Сергій Жадан є одним з кращих письменників України, і якщо його дав Україні Харків, значить тут все не так погано. Хоча я все таки думаю, що це якісь підземні течії. Але водночас Харків, доки в ньому є Сергій Жадан не є російським містом.

Хто Вам подобається із харківських та українських письменників?

-Жадан, Ушкалов, Коцарєв (хоча він уже виїхав з Харкова, але це дуже цікава особистість). Я вивчав Харків за прозою Едічки Лємонова. Який би він там не був імперський шовініст, але Харків 1970-х років описаний ним дуже добре. І пізніше, Сергій Жадан мене тут водив і показував оті місця, де паркан перелазили до зоопарку, щоб не купувати квиток. Так само як Дублін описаний у Джойса, так Харків описаний у Лємонова.

Настільки я розумію, Вам подобається новелістичний стиль, і писати і читати такі твори де події відбуваються динамічно і в невеликому об’ємі вміщено багато інформації. Це якось співпадає з Вашим ритмом життя?

-Я намагаюсь так писати. А чи вдається мені так жити я не знаю. Хоча прагну до цього.

Щоб Ви могли розповісти для читачів про свою творчість? І як довго ви створюєте романи?

-Творчість – це те, що я створив. Її варто прочитати, і тоді про неї щось думати. Я не маю щось казати про свою продукцію. Чудові смачні булочки, купуйте.

На кожен роман витрачаю 7-8 років. Довго думаю, швидко пишу.

Настільки мені відомо, політичні пародії Ви пишете дуже серйозним тоном. Це так?

-Так, я вважаю, що смішне треба писати серйозно. Тоді це краще сприймається.

Ви пишете політичні пародії. А що Ви можете сказати про політичну ситуацію в Україні?

-Влада мене абсолютно не задовольняє. Я вважаю, що до влади прийшов бидляк. І цей бидляк, досить сильно закріпився при владі, і нам буде дуже важко його відтіля зіпхнути. Але остаточні шанси ще не втрачені. І скільки є моїх сил, я їх намагатимусь покласти саме на те, щоб зіпхнути.

Чи впливає влада на літературу і як саме: позитивно, негативно чи ніяк не впливає?

-Мені здається, що за Януковича, за часів несприятливої влади, деякі українські книжки та письменники отримують величезний піар, зокрема, такі як Ліна Костенко зі своїм романом «Записки українського самашедшого», Сергій Жадан з «Ворошиловградом», або Василь Шкляр із його «Чорним Вороном». При Ющенківській владі вони такого розголосу не мали. Віктор Янукович створив такі нестерпні умови життя, в яких до письменників виникла значно більша увага.

Дуже Вам дякую за розмову.

comments powered by HyperComments