Сергій Кулик: «Машиністів Південної залізниці у вихідний день змушують приходити на стадіон і дивитися волейбол»

Жанна Титаренко  |  Субота, 27 серпня 2011, 21:58
Сергій Кулик працює машиністом Південної залізниці. «Справжній варті» пан Сергій розповів про тривалість робочого дня, відібрані вихідні та своє бачення головної причини всього того, що відбувається.
Сергій Кулик: «Машиністів Південної залізниці у вихідний день змушують приходити на стадіон і дивитися волейбол»

Південна залізниця має власну волейбольну команду. Тобто у волейбол грають фактично Ваші колеги. То навколо чого виникає конфлікт?

– Справа в тому, що є волейбольні фанати, а є люди байдужі до цього. Так от люди байдужі до волейболу вимушені сидіти на стадіоні, махати прапорами і свистіти.

Чому?

– Тому що це виробнича необхідність.

І як часто це трапляється?

– Такого чіткого графіка й немає. Виходить десь раз на місяць. На вихідний день дають папірець – рознарядку, і на такий то час, на таке то місце маєш з’явитися. Контролюється цей процес суворо.

Це порушення прав людини. Навіть, якби мені й подобався волейбол, але я туди йшов не добровільно, це не було б добре. Я проти такого.

А команда добре грає?

– Команда гарна. І я проти неї нічого не маю. І грають гарно, і місця займають. Успіхів їм. Але ж я тут до чого? Не можу я бути волейбольним фанатом.

Коли Вас іще викликають у вихідні і для яких справ?

– У нас система роботи така, що ми одним з одним майже не зустрічаємось. У робочий час я ж сам їду в кабіні. А для таких питань, що треба між собою узгодити, вирішити,  у нас є "планьорка" (два рази на місяць у п’ятницю).

А якщо вихідний у п’ятницю?

– А ми можемо лише у вихідний бачитися. У робочий час я туди ніяк не потраплю. А ще в нас то заняття, то екзамени, то ще якісь справи. Вихідних у нас дуже багато пропадає. А тут іще й волейбол. Справа в тому, що робота у нас сидяча, напружена увага, тому у вихідний треба розслабитися. Мені потрібен басейн або якесь інше рухливе заняття, щоб відновити своє здоров’я, щоб я міг відновити увагу й нормально працювати. А я в цей час повинен сидіти дивитись волейбол. Отакий шум, гам. У мене в тепловозі голова аж тіпається від цього шуму, ще й там по барабанах як по голові б’ють. Ви зайдіть посидьте і послухайте що відбувається на тому стадіоні. Я вже купував беруші, вставляв їх у вуха і сидів.

А скільки Ваш рейс триває. Ви на пасажирському потязі їздите?

– Ні, на маневровому. На станції «Основа» ми формуємо состави.

А є таке, що робочий час закінчився, а Вас затримують?

– У маневровому русі, ще з радянського часу залишилась така система, що робочу зміну внормувати важко. Денна зміна починається о 8.00, а нічна – в 20.00. От я повинен прийти о 20.00, але якщо я так прийду, то тепловоз, щонайменше годину, буде стояти. Я приходжу не на тепловоз, а в депо. Я повинен перед кожною зміною пройти медкомісію, тоді ознайомитися з наказами і розпорядженнями, пройти інструктаж і вирушити до тепловоза, який розташований на станції, до якого ще хвилин 10 треба йти. На це все піде щонайменше пів години. А потім треба ще прийняти тепловоз. Я повинен його обдивитись, поміряти рівень масел, палива, заповнити бортовий журнал. На все це також потрібен час. Тобто прийти треба на годину раніше. Я розумію, що стояти тепловоз не може, але так теж не правильно.

А платню вчасно дають?

– Так. Двічі в місяць – платня й аванс. За це претензій нема ніяких.

Які у Вас ще претензії до Південної залізниці?

– Претензії перш за все до себе. У нас не існує колективу як такого. Немає громадянського суспільства. Не діє профспілка. Які тут претензії до залізниці, якщо ми такі. Якби ми були нормальні люди, не каліки, та могли збиратися не лише на перше травня святкувати День солідарності, а тоді коли це треба. Бо в чому ж тоді наша солідарність виявляється? Яка ж у нас солідарність, як ми не можемо жодного питання вирішити.  

Якщо профспілка не діє – це означає що нема громадянського суспільства. Його треба виховувати. А вихованню громадянського суспільства повинна сприяти влада. Але у влади зовсім інші завдання.

Дякую Вам за розмову.

comments powered by HyperComments