Містичний привіт атеїстичному Мінкульту
Четвер, 16 січня 2014, 17:09
Ввечері, 13 січня, за українським стародавнім звичаєм на Щедрий Вечір до господарів в оселі приходить Меланка-Вода разом із Василем-Місяцем, щоб сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини.
Містичний  привіт атеїстичному Мінкульту

13 січня 2014 року «водити Меланку» вирішило Міністерство Культури України, і, звісно, як годиться цієї днини: висловлювати добрі побажання. «Добрі» та воістину «побажання» Мінкульт висловив Українській греко-католицькій церкві, надіславши листа, в якому за богослужіння на Євромайдані погрожує судом та забороною діяльності. Не інакше – «щедрі дари волхвів».

Те, що заборона діяльності УГКЦ є «юридичним нонсенсом» у відповідних фахівців не викликає жодного сумніву, так само як і те, що кожен із нас розуміє – влада знову вдалась до нових спроб «залякування».
Повідомлення про лист миттєво викликало негативну реакцію в різних колах. В першу чергу, глава УГКЦ  Святослав Шевчук, на чиє ім’я і було адресовано листа, висловив переконання, що для молитви за мир не потрібно окремого дозволу влади: «Тоді, коли бракує діалогу між владою і народом, віруючі громадяни відчувають особливу потребу посилити молитви за мир і спокій в нашій державі, припинення насилля та потоптання гідності й конституційних прав громадян України». Глава УПЦ-КП патріарх Філарет теж наголосив, що «молитись ніхто не може заборонити». Опозиція вимагає відставки керівництва Мінкультури за погрози УГКЦ. А у владній Партії регіонів лист Мінкульту розцінили як непрофесіоналізм та тиск на вірян.
Нинішня влада не знає як налагодити діалог із народом, тому і шле такі «культурно» ниці листи, тому,  власноруч вихованим тітушкам,  дозволяє, навіть більш того, скеровує їх штурмувати святині (11 січня облога Свято-Дмитрівського храму), одним словом влада вдається до усіх тих методів, які відображають її «багатий»  внутрішній світ.
Архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор Ісіченко, єдиний хто у нашому місті погодився прийняти Перший Всеукраїнський Форум Євромайданів висловив свою думку з приводу Мінкультівського листа та ставлення нинішніх державних мужів до самої інституції Церкви.

Владика Ігор (Ісіченко)

Владика вкрай вагомо підкреслив, що цей лист – це «сигнал для усієї громади, бо він нагадує що, ми ніби перелаштувалися на вимоги громадянського суспільства, але в той же час закони діють старі, вироблені ще в Совєтському союзі, ставлення до релігійних організацій та об’єднань, за своїми головними формати відповідає законові 1929 року. Отже, будьте ласкаві шануйтеся, бо ми знову ведемо його у повному вимірі».
Нагадаю, що  перший удар в по церкві було завдано в добу Леніна. Тоді влада відібрала у неї не тільки землі та іншу власність під час загальної націоналізації засобів виробництва, але й, скориставшись голодом 1921 року, — предмети культу, виготовлені з дорогоцінних металів або оздоблені коштовним камінням. З початком сталінського комуністичного штурму наступ на церкву відновився. У квітні 1929 року були заборонені всі види діяльності релігійних установ, крім богослужіння. Через місяць, коли приймалася нова Конституція УСРР, ця заборона перетворилася на конституційну норму, сформульовану у такій замаскованій формі: «свобода релігійних сповідань та антирелігійної пропаганди визнається за всіма громадянами».
Знаючи прихильність глави держави та практично усієї владної верхівки до церковників Московського патріархату, яка підтримує діяння «Беркуту» та засуджує Євромайдан, можна припустити, що в цьому є джерело загрози Української церкви: Київського Патріархату, Автокефальної та Греко-католицької. Усім тим, хто з народом, тим, хто йде всупереч бандитським законам, всім тих хто несе мир та любов. Але то – хибна дорога!
Ігор Ісіченко коментуючи події довкола храму 11 січня, зазначив: «Це ж Харків! Ми до цього звикли. Нічого нового несподіваного тут немає. Наша церква ще ніколи нікому не відмовляла, хто звертався до нас за допомогою. І в цьому вбачаємо місію церкви, її суспільне служіння: допомогти тому, хто потребує допомоги. Так саме було єдине місце, де експонувалася виставка київського меморіалу про антибольшевицький опір, його досвід. Думаю, що це зовсім не остання громадська акція, яка проходить в межах храму. Свято-Дмитрівська Церква – це тільки ядро, довкола якого функціонує комплекс доброчинних, просвітницьких інституцій, які називаються Свято-Дмитрівським катехитично-пасторським центром».
Цей лист засвідчує не лише безкомпетентність очільників міністерства, а й говорить про більш глибші хворобливі процеси, які за роки Незалежності так і не викорінились –  київська інституція, яка так чинить, на думку Ігоря Ісіченка, «діє як спадкоємець Держкомрелігій у складі Міністерства культури України». Подібні офіційні заяви відомств, на думку архієпископа, це ні що інакше, як спроби перетворити Україну на тоталітарну державу, а такі наміри, в свою чергу, «так чи інакше, мають викликати спокуси відновити давні сталінські інституції – Держкомрелігій. Це атавізм  і українська автокефальна православна церква завжди виступала за його повне скасування. Нажаль ще цього скасування так і не стало. І хоча помаранчева революція зважилася була спочатку повністю ліквідувати Держкомрелігій, але потім він як та голова Гідри став оживати під іншими виглядами.  Давайте, пригадаємо історію. Кому належала ініціатива створення Державної ради в справах руської православної церкви, потім перейменованої на раду в справах церков чи релігій? НКВД! П’яте управління якої і було трансформовано у комітет при раді міністрів СРСР у 1942, чи 1943 роках».
На підтвердження слів архієпископа, є вчорашній допис (від 15 січня) на власній сторінці у Фейсбук члена комітету ВР з питань культури та духовності, народного депутата України, відомого письменника Володимира Яворівського: «Щойно закінчилося засідання нашого комітету ВР з питань культури та духовності з питання репресивного листа Мінкульту щодо УГКЦ (українських греко-католиків). З’ясувалося, що за цим листом стоїть СБУ. Чим не сталінські часи. Вердикт: комітет вимагає відставки міністра Новохатька, його першого заступника Кохана та керівника департаменту з питань релігії Мошколі. А також – вимога відкликати листа і вибачитися перед 4 мільйонами греко-католиків. Політична авантюра провалилася!».
Архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор Ісіченко, з поміж усього, виокремив вкрай важливу річ: «Цей лист був оприлюднений буквально на другий день після такої  дуже негарної демонстрації проти греко-католицької церкви, яка була проведена у Києві представниками політичних кіл, такого шовіністично-монархічного напрямку. Обидва ці заходи, разом із брутальною риторикою Колісниченка чи харківських можновладців, працюють на створення давнього міфу інкультурованого в Україну російськими політтехнологами про нібито локальний галицький характер протестів. Про те, що на майдані є тільки одна греко-католицька церква, про те, що винуватцями усіх акцій громадянської непокори є лише галичани. Це абсолютно не відповідає дійсності. І думаю, що якраз це спрямування листа проти, виключно, греко-католицької церкви має на меті розколоти християнську спільноту України, яка виявила безпрецедентну солідарність у підтримці акцій, що відбуваються на Майдані».

Священики з Жидачівщини та Франківщини на Євромайдані

Кінець 1920-х – початок 1930-х років були піковими в діяльності всесоюзного антирелігійного товариства «Союз безбожників» . Активістам цієї організації держава надавала ряд пільг, додаткових можливостей для освіти і навчання, безкоштовні путівки.  Для деяких з них (лекторів, агітаторів, працівників управлінського апарату) атеїзм став професією. В період з 2010 по 2014 роки «Союз безбожників» за усіма ознаками відроджується, з відмінністю у тому, що нинішній «союз межигірських безбожників», пільги та усі привілеї, дерибанить виключно сам, для себе і у свого народу. Вони «проффесійно» освоюють атеїстично-бандитську професію, але – бездарно.   
Впевнена, що після штурмів Майдану, після побиття журналістів, після того як влада повертає «моду» лихих 90-х, з молодиками у спортивному одязі – тітушок, яких тепер у Харкові називатимуть не гопниками, а гєпниками та допниками, ми чітко розгледіли істинне обличчя очільників держави. Хіба після цього ми дозволимо будь-кому розколоти великий український народ!? Це велика межигірська галюцинація!
15 січня в ході засідання Комітету із закордонних справ Сенату США в рамках слухання щодо наслідків політичної кризи в Україні, колишній радник президента США Збігнєв Бжезінський у своєму виступі заявив: «націоналізм – це дуже заразна соціальна сила. Щойно він вивільнений його не можна загнати назад. Те, що ми бачимо в Україні – це піднесення... Українці відчувають себе українцями. Тож Путін лише видає свою неосвіченість, коли каже, що росіяни та українці це єдиний народ».
13 січня, в Щедрий Вечір,  за давньою українською традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила.
Тільки нечиста сила може вночі виходити на штурм Майдану, по ночах нападати на жінок та бити до півсмерті, але зрештою, якою б страшною не була темна ніч душі, після неї настає світанок! Обов’язково настає! Ще треті півні не співали…

Фото: Дивись.info; Благодійний фонд Олега Канівця "Добре серце";  Телеканал ТВі.

comments powered by HyperComments