«Мис доброї надії»: в Літературному музеї пройшов поетичний вечір Антоніни Тимченко
«Справжня Варта» поцікавилась у поетеси її новими творами, ставленням пані Антоніни до творчості і навіть оцінкою останніх політичних подій:
- За який проміжок часу були написані ці вірші?
- Це вірші за останні 5-6 років. Остання збірка в мене вийшла ще 2008-го. Після цього мала місце деяка перерва. Проте з часом почала знову писати. Цей доробок я назвала «Мис доброї надії». Але рукопису майбутньої книжки поки що немає. Ще не та кількість та якість. Але якщо вірші назбираються, дасть Бог, може, і буде збірка.
- Чим ви зазвичай надихаєтесь при створенні поезій?
- Це може бути все що завгодно: починаючи від найменших побутових речей і закінчуючи якимось високими враженнями та почуттями. Розповідають такий смішний приклад: поет поліз по свій капець, який загубився під диваном. Поки ліз, написав 5 віршів. А поки виліз – ще 5. Тобто предметом і приводом може бути що завгодно.
- Які у вас подальші творчі плани?
- Немає жодних планів. Є тільки сама надія, що будуть з’являтися більш-менш достойні вірші. А творчих планів я ніколи не будувала.
- А як формувався ваш творчий стиль?
- Певно, це відбувалося в процесі мого навчання. Відвідувала літературну студію, якою керує Тараненко Ольга Степанівна. Там збиралося багато молодих людей, котрі обговорювали вірші один одного. Ольга Степанівна вела нас за собою. Не як ментор, а як друг, за яким хочеться йти і якому хочеться звірятися. А її учнів, моїх колег та однолітків, також завжди праглося слухати. Звичайно, на мою творчу манеру вплинула ще й література. Це творчість В. Свідзінського, Г. Лорки, Л. Костенко, В. Стуса, М. Рубцова, Б. Чічібабіна… І ще багатьох-багатьох. Кожен із нас в свій час читає різну літературу. Щось впливає на нас більше, щось – менше. Мені, наприклад, більш близька література в традиційному ключі. Бо не вся постмодерна література досягає достатнього ступеня глибини, щоб дійсно вражати, а не просто проходити повз.
- Як вплинули на вас події, що зраз відбуваються в державі? Зокрема чи вплинули вони на вашу творчість?
- На творчість ніяк не вплинули. Але від них боляче. Це не може не зачіпати. Я всією душею підтримую тих людей, які хочуть справедливості, висловлюють свою позицію.
- Нещодавно Верховна рада ухвалила закон, який потенційно може перетворити нашу країну на авторитарну державу. Що ви думаєте з цього приводу?
- Сподіваюся, що політики вирішать переглянути ці постанови.
- Що би ви хотіли побажати громадянам нашої країни?
- Сил, терпіння, самоповаги, поваги до всього українського, в тому числі й до нашої мови. Тому що розмовляти українською – це також певний вияв своєї громадянської позиції.
Довідка
Антоніна Тимченко – лауреат Міжнародної недержавної україно-німецької літературної премії ім. О. Гончара. Автор 5 поетичних збірок«Напередодні», «Падає камінь з душі», «Посаг», «Гарячі нитки», «Бабинець», а також кількох книжок для дітей. Має ряд публікацій в періодичних виданнях. Переможець багатьох літературних конкурсів.
З 2005 р. – керівник літературної студії «Назустріч» Центру дитячої та юнацької творчості № 6 міста Харкова. З 2007 по 2010 роки обіймала посаду голови літературної студії ім. П. Тичини при Харківській обласній організації Національної спілки письменників України. На сьогоднішній день працює викладачем кафедри українознавства та латинської мови Харківського національного фармацевтичного університету.
Фото автора
