Схаменіться, вас знімають! Майдан та інформаційна епоха

Один із потужних революційних інформаційних ресурсів

Проте чи можливий був би той результат, який ми спостерігаємо зараз, без підтримки Ютуба і того ж Фейсбука?

Комп’ютерна доба диктує свої закони, відповідно до яких все можна робити «без напряга», не відриваючи широкої і важливої частини тіла від крісла. Через Інтернет можна комфортно замовити нову модель непотрібного смартфону, придбати корм для улюбленого песика і навіть висловити своє незадоволення з найрізноманітніших причин, будь-то занадто висока ціна на омріяний гаджет чи дивно-засмучена морда пса на упаковці корма. Інтернет-протест став таким же звичним явищем, як і нові капелюшки Осадчої, і ще з початку 1990-х почасти перетворився на розважальну культуру, в межах якої «тролі» влаштовують «батхерти» та «холівари».

Якщо ви не ознайомлені з Інтернет-сленгом, то смисл останнього речення полягає в тому, що протест втратив свою першочергову функцію і став одним зі способів комунікації в мережі. Звісно, про вирішення якихось завдань, важливих чи ні, не йдеться.

Проте наприкінці 2013 року в Україні постала необхідність справжнього протесту й відбувся своєрідний часовий прорив — за кінець листопада і до прийняття скандальних законів 16 січня на Майдані стрімко і хаотично пронеслись найрізноманітніші епохи: від Середньовіччя, з його катапультами та лучниками та раннього модернізму, з гаслами з броневика (зазвичай сцени, барикад, але в Харкові Майдан розпочинався саме з вантажівки, нехай і без броні). Лейтмотивом всього стала українська фольклорна-патріотична складова — козаччина, «сотні», виступи народних колективів, — яка цементувала (і продовжує це робити) цей темпоральний хаос. Таке змішання історичних відрізків не є дивним, адже Україна більшість епох, завдяки майже постійному окупаційному статусу, або пропустила, або повністю не пройшла.

Проте інформаційна епоха з Майдану не зникла, навпаки, активізувалась. З самих своїх початків, Майдан став актуальною новиною, відео з великою кількістю переглядів, постом, «розшареним» на сотні сторінок.

Добре це чи погано? Звичайно, проти віртуального Майдану розгорнулась активна інформаційна війна: поширювались фейкові новини, які звинувачували мітингарів у фашизмі на основі справжніх-відфотошоплених монтажів, блокувались опозиційні сайти, бруд лився, тролі тролили, називаючи Майдан «дикими (і звичайними проплаченими) танцями».

Та революція відбувалась, розлившись на всю країну, і звичайно, в цьому заслуга передусім належить повстанцям із Фейсбука, Ютуба, ЖЖ, електронних видань та почасти Вконтакті. Не побачивши відео, де «беркутівць» гамселить по голові студента чи фото з покаліченим Булатовим, не прочитавши про кількість спалених, порубаних, убитих, репресованих, Майдан міг стати локальним бойкотом на один місяць.

Особливу нішу в Інтернет-супротиві зайняли так звані «стріми». Завдяки такій-сякій поширеності мобільного Інтернету, активісти з «аналогового» Майдану отримали змогу транслювати події в режимі онлайн. Якість трансляцій далеко не ідеал, якщо не сказати іншими словами, проте це було і є єдиним шансом долучитися, нехай і віртуально, до «живих» революційних подій, якщо немає змоги мітингувати «по-справжньому».

Слід зазначити, що Інтернет — не єдиний віртуальний Майдан, існує також телевізійний, який особливо активізувався після сутичок, навіть такі відсторонені канали, як  «1+1», або прости, Господи, «Інтер», які намагались транслювати розважальні шоу в час фактичної війни, почали влаштовувати телемарафони і годинні випуски новин. Люди, які раніше ігнорили свій «ящик» через його імбецильність і захламленість «фільмами» про «вєлікую отєчєствєнную», почали витягувати з ящиків пульти  ДУ.

Що було б, якби Майдан відбувся в середині 1990-х чи навіть на початку 2000-х, коли комп'ютери, відео, - фотокамери були громіздкі, а Інтернет (якщо був доступним) — повільним? Як я уже писав вище, за межі свого скупчення протести могли і не вийти, бо телебачення у своїх післясеріальних випусках не могло дати того запалу, що зробив би революцію нестримною. Якби комп'ютерні й мобільні технології були достатньо розвинені тоді, можливо, акція «Україна без Кучми» забезпечила б нам сьогоднішнє існування в цивілізованій країні.

Фото: telekritika.ua; mediaport.ua; pikabu.ru