У Літмузеї розливали медовуху. За Котляревського

Розпочали святкування надворі. Співробітники музею запропонували гру. Відвідувачі обирали собі повний «обід» - три аркуші з назвами страв, згадуваних у «Енеїді». Треба було здогадатися, який рецепт відноситься до якої страви. Хтось примудрився вибрати лише овочеві страви. До чийогось меню увійшло кілька міцних напоїв, наприклад, калганка та варенуха.

 

Пізніше, уже в приміщенні музею завідувач освітнім відділом Ольга Черемська переповіла історію видання поеми. Тепер уже гостей пригощали справжніми наїдками - динею-дубівкою та глодом, що виріс на подвір’ї. Не обійшлось і без медовухи. 

 

 

Грали також у листи, як за часів козаччини називали карти. Колода, що належить Літмузею, існує в одному екземплярі. Її створила Катерина Ткаченко - харківська художниця, яка зараз мешкає у Києві. 

 

 

 

 

 

 

«Вона має добірку українського портретного живопису 16-18 століть. Крім цього, є така книга «Україна – козацька держава» Володимира Недяка з портретами історичних постатей. На основі цих матеріалів вона вибудувала ієрархію колоди. Туз, або аз – це гетьман, король – полковник, а валет – нижчий за рангом козак, тобто писар чи сотник», - розказує Ольга Черемська.

 

Ідея відзначити День народження Івана Котляревського таким чином виникла в Ірини Сальник, наукової працівниці музею. Готуючи захід, вона надихалась особистістю поета. 

 

«Тільки ми його святкуємо не довгими нудними промовами про те, яке велике значення мали твори Котляревського. Ми святкуємо так, як любив він сам. Йому подобалися гарна компанія, друзі. Він полюбляв приймати гостей і самому ходити в гості», - розповідає вона.

 

 

 

Іншим джерелом натхнення стала «Енеїда». 

 

«Її часто називають енциклопедією українознавства.Там дуже багато бенкетних сцен, - продовжує Сальник, - а на гулянках козаки що робили? Пили, їли, грали в карти й танцювали. Тож ми вирішили не відступати від канонів».

 

Протягом свята всі бажаючі могли покласти гроші до прозорої скриньки на шпиталь та армію. 

 

Ірина Сальник, науковий працівник Літературного музею: «Котляревський і сам служив 12 років. Він сформував 5-й Полтавський полк і взагалі дуже трепетно ставився до війська. Коли вийшов у 1808 році у відставку, то вибрав варіант із меншою пенсією, але «с правом ношения мундира». Хоча міг обрати більшу без цього права. На першому його пам’ятнику, який поставили у Полтаві в 1903 році,  була табличка «Майор И.П. Котляревский, сочинитель Энеиды». Через 100 років пам’ятник оновили, і згадка про чин майора зникла. Взагалі-то він вийшов у відставку капітаном. Але потім до Полтави приїжджав цар Олександр І і нагородив його орденом Анни 3-го ступеня за військові заслуги та чином майора за попечительство над дитячим пансіонатом і театром. Він вкладав туди всю душу, бо був дуже доброю людиною. Котляревський був дуже доброю людиною. Перед смертю він відпустив своїх шістьох кріпаків. Це було ще до скасування кріпацтва. Думаю, якби він дожив до 245 років і святкував зараз, то неодмінно пожертвував би всі подарунки на військо».

 

Частина грошей піде також на потреби переселенців.

 

"Ми не забуваємо, який зараз час, що зараз війна, тому все літо не проводили жодного розважального заходу без збору грошей біженцям, на шпиталі та військо. І цей день – не виключення", - вважають у музеї. 

 

 

Іван Котляревський - український письменник та поет, автор поеми «Енеїда» на сюжет Вергілія. Уперше поема була опублікована 1798 року. Від цієї дати відраховують сучасну українську літературу. 

У 1796–1808 роках перебував на військовій службі. У 1806–1807 роках брав участь у російсько-турецькій війні. 

У 1808 році вийшов у відставку в чині капітана з орденом Святої Анни.

У 1812 році, під час війни з Бонапартом, Котляревський сформував 5-ий Полтавський кінний козачий полк.

У 1817–1821 роках - директор Полтавського вільного театру.

У 1827–1835 роках - попечитель «богоугодних» закладів.

Помер і похований у Полтаві.

 

Більше фото зі святкування Дня народження Івана Котляревського дивіться у фоторепортажі "Справжньої Варти".