Інформаційний Харків за рік. Очима журналістів

У Харкові останніми роками сформувалося інформаційна тиша. Два роки роки тому під час інтерв'ю з Зурабом Аласанією прозвучала фраза “Харків програв інформаційну війну одній людині — меру міста!” Але тоді ситуація була інша. І залишаючи цю фразу у сюжеті, я дуже ризикувала. Ні, явної цензури не було. Проте я розуміла, що є незримий цензор. Дехто його не помічав, інші з ним погоджувалися,  деяким, як я, доводилося вести внутрішню боротьбу, аби не відчувати його присутність під час написання матеріалу. У деяких харківських ЗМІ фомувалися нові стандарти, які були прямо протилежними світовим.. Місцеві опозиційні телеканали з приходом до влади Януковича почали активно та безцеремонно закривати АТН, А/ТВК.. Змінився директор обласної державної ТРК. Деяким довелося взагалі піти з журналістики.

Вже минулого року репресованим телеканалам повернули ефір. З'явилися нові ЗМІ — громадські. Проте чи змінилася інформаційна атмосфера у Харкові після революції гідності та усіх пережитих катаклізмів. Питаю думку власне журналістів із видань різних політичних уподобань .

Альона Соколинська, журналістка:

“Знакові події для медіа Харкова? В першу чергу повернувся в эфір АТН, з'явилися волонтерські мас-медіа як то IT sector та «Накипело”. Але поруч з тим радіо “Нова хвиля” закрилося. Тепер усі регіональні хвилі виключно ретранслятори! Все це демонструє, що нових державних стратегій у сфері мас-медіа немає поки що. Загальна тенденція нашого міста: усі ЗМІ виживають як можуть! А ще! Виявилося, що деякі харківські журналісти були російськими агентами. Вважаю їх відкриттям минулого року! Харків у цьому плані “вирізнився”!”

Тетяна Костенко, головна редакторка регіональної газети:

“У нашому виданні жодних змін. Хіба що рекламодавців значно поменшало. Нам доводиться ще більше боротися за виживання. У наших матеріалах ми завжди притримувалися позиції всебічної подачі, так само і тепер: чи то висвітлюємо подію про знос пам'ятника Леніну, чи   мобілізацію. Дійсно, журналістам за теперішніх умов досить важко стримати емоції, оскільки ми так само вболіваємо та хвилюємося. Проте все ж не пропускаємо емоцій у матеріал. Щодо медіа-ринку Харкова, то я не бачу особливих трансформацій. Змінилася тематика матеріалів, але це наша робота висвітлювати події сьогодення.   А так... як було мало аналітики, так і залишилося. Мало якісних, цікавих,  грамотних спікерів - люди бояться говорити відкрито, “на манеже всегда одни и те же”. Наприклад, ті ж політологи,  через що читачу видається, що матеріал замовлений. Але це через безвихідь!

З приводу тиску на журналістів. Кого у нас затискати, коли ЗМІ раз два і все. Я маю на увазі реально діючі ЗМІ, а не аркуші-агітки. Можливо, під лозунгом боротьби з сепаратизмом почнуть як Інтер за вуха притягувати. Наше видання декілька разів намагалися звинуватити, але це все політичні ігри,  а не тиск на свободу слова. ЗМІ у нас, у Харкові, використовують. Це метод тиску, формування суспільної думки, піар-компанія, лобі інтересів власника, але не бізнес. Просто спочатку одні це робили, тепер інші”.
 

Проект громадського ЗМІ “ІТ-сектор”

Вони почали збиратися стихійно під час Євромайдану. Група волонтерів, айтішників, люди, які захоплюються технологіями швидко організували прес-центр. Жоден з них не має журналістську освіту. Усіх їх об'єднала спільна мета — розвиток міста та країни. На даний момент кількість учасників проекту 12 (основа) та близько 30 волонтерів. Основний напрям діяльності у ЗМІ: оперативне висвітлення подій, волонтерство, медіапідтримка IT та соціальних проектів, які спрямовані на підтримку цілісності України.

Влада Думанська, журналістка проекту:

“Наша основна діяльність — оперативно та об'єктивно доносити інформацію. А також вчити людей критичному мисленню. Ми активно боремося з фейками, розповідаємо людям прості методи та демонструємо приклади. Також робимо фото та відеозвіти про події, свідками яких ми були. Під час Майдану ми почали аналізувати інформацію, яка є у регіональних ЗМІ  та побачили, що мало хто дає інформацію з місць подій, особливо з мітингів, штурмів державних установ. Був такий собі вакуум інформації. Ось ми і вирішили висвітлювати такі події.”

Проект громадської журналістики “Накипело”
 

Роман, журналіст проекту:

«Накипело» - це проект громадянської журналістики. З'явився він з початку подій Майдану. Ми знімаємо все найцікавіше: громадянські ініціативи, події, усілякі резонансні справи, акції, заворушення, ну і звичайно ж думки людей, у кого що накипіло. Звідси і назва проекту”.

“Промерівські” ЗМІ

Джерело анонімне:

“Сьогодні все так само як було і до Майдану. Єдиний проміжок часу, коли можна було сказати, що була свобода слова — з лютого по червень минулого року. Думаю, тому що політична ситуація була невизначена. Сьогодні у нас редакційна політика йде з міськради. Якщо вже говорити відверто, то особливих вказівок немає. Усі знають, на кого вони працюють у цьому виданні. Але є неофіційна вказівка - не хвалимо діючу владу”.

Дмитро Овсянкін, журналіст:

“На медіа-ринку Харкова змін я не помітив. Проте кількість матеріалів про Харків на центральних каналах значно зросло”.
Анатолій Войцеховський, журналіст:

“Мої спостереження говорять про те, що харківська журналістика тепер більш стиснута, більш однобока. Свобода слова?! Просто тепер запрошують інших журналістів!”
 

Державні ЗМІ

Джерела анонімні :

“Я не хочу говорити вголос. Оскільки вже мала один випадок, декілька років тому висловитися відверто. Ледве не втратила через це своє місце роботи . Ми працюємо в умовах технічного банкрутства. Матеріально-технічна база не оновлювалася роками. А деяка десятками.  Бензину немає, комп'ютери старі. Вже два роки бензин на тематичні телепрограми не виділяють взагалі. Інколи просимо колег з інших ЗМІ підкинути на місце події. Ще гірше і гірше умови праці. Журналісти у новинах надовго не затримуються, з операторами взагалі біда - “тікучка” постійна”. Довідка: ставка редактора ОДТРК становить 1218 грн.

Сергій Бобок, журналіст:

“Професія журналіста у Харкові стала такою, що зневажають. Про жодну престижність давно не йдеться. Мені здається, що в регіоні взагалі не залишилося повноцінних ЗМІ. Або їх залишилося дуже мало. І нікого це особливо не турбує. Ще така тенденція у харківських ЗМІ -  закріпилася ставка на стажистів, якихось студентів ... звідси дуже низький загальний рівень. А що у регіоні перспектив жодних, гроші смішні. Як тільки людина виходить на певний рівень, їде до Києва чи використовує журналістику як трамплін кудись у більш перспективну галузь. У підсумку в харківських ЗМІ повно випадкових людей з нульовим досвідом. Ніякого нормального контенту, переважає так чи інакше копіпаст прес-релізів та “паркет”. Редакції в цілому працюють на нульовому фінансування, тому часто не можуть дозволити собі найнеобхідніших витрат.  Взагалі кажучи, тоскно. Реальних фотокорів в місті залишилося шість. На півторамільйонне місто!  Принаймні, я можу сказати, що якщо ще пару років тому я моніторив якісь харківські ЗМІ, зараз роблю це дуже рідко”.

Тетяна Доцяк, журналістка:

“Що я можу сказати! Круто тепер: більш висока заробітна платня! Але це через те, що я змінила роботу (власкор ICTV, раніше працювала на АНТ — Авт.). Тепер я відчуваю більшу відкритість влади. Мені легше тепер працювати. Зрідка тепер той випадок, коли чиновники не беруть слухавку. Але ж знову таки — коли почала працювати на національному телеканалі. Ще одна тенденція останнього року — чиновники та прес-служби почали активне висвітлення своєї діяльності у соціальних мережах”.

P.S. Усного спілкування було удвічі більше, аніж тут представлено. Основне враження — пригніченість. ... Є таке покарання  - надією. Один знайомий психотерапевт розповів, що цей прийом використовували активно у період СРСР  з політичними в'язнями. Їм говорять, що за декілька днів буде воля. Проте напередодні рішення згори міняється. І знову — невизначений термін. Людина згодом ламається, запевнив психотерапевт.