Як у Харкові «Холодний Яр» дивилися
Субота, 7 лютого 2015, 21:14
У приміщенні клубу «Інді», де перші присутні кутались у шуби, відчутно теплішає: прохолодне повітря зігрівається диханням людей, які все йдуть і йдуть. Сьогодні тут демонструватимуть «Холодний Яр» — документальний фільм про визвольну війну проти більшовицької окупації на території сучасної Черкаської області. Кіно, незважаючи на назву, жодного холоду не приносить, адже за десять хвилин до початку перегляду люди розстібають свої шуби, куртки, які, на жаль, повісити ніде: більшість стільців зайнята.
Як у Харкові «Холодний Яр» дивилися

Перед початком перегляду маю змогу поспілкуватись із людьми, які взяли безпосередню участь у створенні фільму. Говоримо з «продюсером» Оксаною Левковою про різне: де «Холодний Яр» уже подивились, яка була реакція глядачів. Пані Оксана зізнається, що сама на фільм «дивитись уже не може», бо до Харкова було аж 13 показів у найрізноманітніших куточках України, від Донбасу до Києва.

Маленький зал «Інді» вже забитий ущент. Зайняті всі стільці і на другому поверсі. Слово бере пані Оксана, висловлює вдячність харківському Автомайдану, котрий посприяв організації цієї зустрічі, і представляє тих, хто ще взяв участь у створенні фільму: історичний консультант Юрій Митрофанов та Владислав Куценко — керівник військово-історичного клубу, члени якого зіграли у фільмі солдатів. Гасне світло, на великому екрані з’являються перші кадри.

Фільм триває не більше тридцяти хвилин, проте надзвичайно насичений подіями і в ньому немає нічого зайвого. Видно, що його створювачі намагались донести історію про холодноярський повстанський рух у якомога доступнішій формі: нетривалі історичні ремарки змінюються динамічними інсценізаціями; незважаючи на те, що це документальний фільм, у ньому постійно щось вибухає та стріляє. Глядачі захоплено дивились на екран, дехто навіть підводився, щоб краще бачити, деякі, звісно, не вимикали телефони і голосно вирішували якісь свої справи.

По завершенні показу пролунали аплодисменти. «Звичайній» документалці плескали, неначе голлівудській прем’єрі. На сцену перед екраном почали виходити особи, які взяли участь у створенні фільму, і кожен розповідав щось своє: пан Юрій прочитав цілу лекцію про холодноярський рух, щоб, так би мовити, більше ввести в курс справ, Владислав Куценко розповів про свій клуб. Пан Владислав був у доволі ефектній формі, чим відразу привабив увагу фотографувальників, і прокоментував свій «костюм» таким чином:

«Дивно, але коли я був на Донбасі, то мене приймали за Гіркіна. Треба відрізняти ідіотів від реконструкторів».

Також пан Владислав показав цікавий календар із зображеними на ньому солдатами в різній військовій формі, звісно українських збройних формувань першої половини ХХ ст.

Потім Оксана Левкова попросила вийти Бориса Севастьянова — харківського музиканта, котрий написав музику до «Холодного Яру». Пан Борис зазначив, що музика призначалась для іншого фільму — «Революція на граніті».

Наприкінці зустрічі настав час для запитань. На жаль, немає змоги сказати про всі, відзначу те питання, яке закономірно мало виникнути в кожного глядача фільму: чому «Холодний Яр» не показують по ТБ? Це запитання задав харківський рокер Василь Рябко і сформулював він його досить своєрідно: «Чи не пора по-доброму зомбувати маси?». Пані Оксана зазначила, що фільм відмовились брати майже всі телеканали: МЕГА погодились заплатити 250 дол. (при собівартості 30 тис. грн.), УТ-1, 5 канал — «можуть подати в ефір», у всіх інших немає «слотів», адже ефір розписаний і зданий під розважальні шоу та серіали.

Пані Оксана додала, що свою відмову представники телеканалів аргументують тим, що «люди погано реагують на такі фільми. Але пропозиція породжує попит. Якби канали не боялись підтягувати людей до вищого рівня, ситуація в країні була кращою».

Зустріч тривала близько двох годин. Не всі питання були задані, але треба йти: надворі чекає чимала група на другий сеанс. Ці люди не реагують «погано» на українську історію.

Фото взято з ФБ-сторінки Катерини Яресько

comments powered by HyperComments