Дещо про економіку: розвінчання міфів
Неділя, 15 березня 2015, 19:50
Настав час розглянути найпоширеніші тези, якими нині пояснюють стан нашої економіки. Тим паче що тези ці широко тиражуються в інтернеті.
Дещо про економіку: розвінчання міфів

1. У негараздах нашої економіки винен Янукович та його команда, яка все вкрала і нам нічого не залишила.

Тут потрібен не безликий квантор усезагальності, а чіткі чисельні показники. Насамперед грошові. Наприклад, 28 квітня 2014 року Генеральна Прокуратура України заявила, що Янукович вивіз до Росії 32 мільярди доларів. Ця сума практично повністю перекриває дефіцит одного тільки "Нафтогазу" і одним махом накриває половину всього бюджетного дефіциту на 2015 рік. Однак це тільки крапля в морі. За весь час каденції Януковича "освоєно" близько 100 мільярдів доларів. В тому числі 6 мільярдів "розпиляно" шляхом махінацій Мінздоху, 1,5 мільярдів "вийнято" з НБУ… А Яценюк у своїй відомій доповіді 27 лютого 2014 року заявляв, що команда Януковича пограбувала Україну на 70 мільярдів доларів!

Це ми беремо тільки власне Януковича і його найближчий почет, і тільки гроші. Ми не чіпаємо Курченка, Бойка, Фірташа, які добре годувались на українських державних грошах, не платячи ні копійки податків. Ми не чіпаємо підприємств, які були рейдерським способом забрані у своїх власників і з яких тупо викачувались кошти впродовж довгих чотирьох років каденції тирана. Просто оцінили його особисті статки – і вже знайшли, чим закрити бюджетну дірку.

Насмілюсь сказати більше: Україна тому й не вилазить із злиднів, що протягом 23-х років жодного разу не насмілилась вимагати повернення вкрадених коштів. Ніби у нас діє такий закон: що украв, те є тепер твоя священна приватна власність. Але ж звичайного громадянина за крадіжку саджають у тюрму і конфіскують його майно. Чим же Януковичі кращі? Великий Фредерік Бастіа писав колись: державний грабунок починається тоді, коли держава прощає одним те, що для інших є злочином.

І не треба казати, що гроші вивезені і заарештувати їх нема ніякої можливості. Є принаймні кілька можливостей, якими можна було скористатись за рік, у тому числі й арешт українського майна фігурантів справ – такого майна у нас досить, як безпосереднього, так і записаного на підставні фірми.

2. У негараздах нашої економіки винні громадяни України, які дозволяють собі жити не за доходами.

І знову ж таки: немає тут квантора всезагальності, є цілком конкретні люди, які живуть не за доходами, їх у кожному місті може показати навіть дитина – благо, їхні садиби вже переплюнули за розкішшю будинки американських мільярдерів. Але без такого алогічного узагальнення не можна обґрунтувати так звані "ринкові ціни на послуги". Залишімо поки що в стороні питання ціноутворення - це окрема і болюча тема, зосередьмось лише на тому, що в економіці називається "балансом платоспроможності". Якщо коротко, то не можна взяти з людини більше грошей, ніж вона отримує прибутку. Фізично. Якщо працююча людина приносить додому 3500 грн, то з неї фізично не знімеш сім-вісім тисяч самих тільки комунальних платежів (а саме стільки вони і становитимуть після запланованих "покращень до ринкового рівня"). Хіба що почати викидати людей на вулицю.

Правда, невідомо, що в такому разі вони планують робити з такою кількістю власності. Адже чим більше власності в своїх руках ви зосереджуєте і чим менше лишається доходів у населення, тим швидше ця власність перетворюється на мертві активи, цінність яких буде дорівнювати нулю. Ну, можна ще гордитись, що ти - власник цілого мікрорайону, личку на шиї носити абощо...

Скажу ще одну очевидну річ. Украдені гроші створюють в фінансовій системі країни розрив, який нікуди не зникає. А оскільки злодіям у нашій країні дозволено вкрадені гроші не повертати, то єдиним джерелом покриття цього розриву для державного організму лишаються прості громадяни. Саме з їхньої кишені виймаються велетенські кошти у вигляді додаткових зборів, платежів, "ринкових цін" тощо – і все для того, щоб залатати розрив. Ціни на газ, наприклад, підвищують тому, що треба закрити “дірку”, яку залишив у цій галузі минулий керівник, - а це 31 мільярд гривень. Хоча за логікою ціни на газ повинні падати, адже вже півроку падає ціна на нафту, до якої прив'язана ціна на газ...

Додаймо до цього ще те, що наші громадяни, відриваючи від родинного бюджету, примудряються ускладку лікувати безнадійних хворих, підтримувати армію, рятувати дітей і тварин, - і ви матимете повну картину, хто саме живе не за доходами, а хто демонструє чудеса підприємливості.

Між іншим, тільки в одному державному ладі вважалось за необхідне вираховувати, скільки саме необхідно людині "на прожиток": у воєнному комунізмі, який, за дивним збігом, є блакитною мрією нашого олігархату. Тому що працівник, який працює виключно за купівлю пайки, - це ідеальний працівник, який генерує найбільший в світі прибуток на одиницю товару. Не вірите - подивіться розрахунки американського економіста Роберта Фоґеля, який, на своє власне здивування, довів, що рабство може бути ефективним.

І тепер уявіть собі здивування наших нуворишів, які уже 23 роки поспіль наполегливо заганяють українців саме в таку необхідність працювати за пайку, а громадяни все десь знаходять, як прогодуватись самим і сяк-так підтримати суспільство. Тоді з'являються легенди, і звучать вони так:

3. У громадян під матрацами лежить 50-70 мільярдів доларів, саме це і призводить до негараздів в економіці. Як вони сміють у важкі часи мати накопичення - їх треба негайно покласти на відповідальне зберігання в банк такий-то під державну гарантію!

В цьому місці можна просто заявити: громадянин не повинен віддавати свої накопичення для покривання результатів фінансової неспроможності уряду. От просто - не повинен. Бо ці гроші - його приватна власність, а не "державний актив, який громадянин протизаконно утримує у себе" (якщо хтось пам'ятає, таким евфемізмом називався в радянському законодавстві знайдений скарб). Віддавати повинен той, хто приймав помилкові рішення. Чи такі норми можна діставати із шафи, коли треба посадити Тимошенко за надуманою справою, а всякі "проффесіонали з великої дороги" мають насолоджуватись безкарністю?

Однак зазирнімо в задачку трохи глибше. Вираз "валюта в матрацах, яку неодмінно треба задіяти" звучить на різні лади десь починаючи з середини 90-х років, і ніхто ніколи її не аналізував.

А знаєте, звідки взагалі взяли цифру в 70 мільярдів "панчішних" накопичень? Дуже просто - взяли і оцінили (увага!) обсяг готівкової валюти поза банками. Можете знайти цю оцінку, одна із таких була оприлюднена у вересні 2011 року на запит НБУ, яким тоді керував Арбузов - йому спати не давали ці "позабанківські обіги валюти", бо їх контролював не він.

Така постановка питання означає, що єдиними тримачами валюти в країні є громадяни. Більше ніхто у нас готівковою валютою не користується. Тобто нема ані "конвертів", ані величезного тіньового контрабандного ринку, нема "ігорки" та інших галузей вітчизняної економіки, які зроду не платили жодної гривні податку. Отак просто весь свій борг кримінально-чиновний "синдикат" переклав на простих громадян і спить собі спокійно.

А манюпас (читай — пересічний українець), у свою чергу, накопичення у валюті зберігає просто тому, що прекрасно знає - гривня не виконує одну із найважливіших функцій грошей: накопичувальну. І так само знає, що державні гарантії не варті ламаного шеляга. Адже ніхто так і не дочекався повернення вкладів ні в радянський Ощадбанк, ні в "Родовід" чи "Надра" (там, здається, всього 5% вкладникам виплатили), ні в інші банки нашої країни. І так само всі знають, що якщо вони таки поведуться і повірять державним гарантіям, то після того, як банк прогорить і хтось спробує повернути їм вклади (як-от Тимошенко намагалась), на них тут-таки накинеться зграя обурених доморощених "лібералів", які будуть кричати, що гроші ніяк повернути не можна, бо не на часі, і взагалі буде велика інфляція. Так само, як зараз накидаються на кредитників. А скоро будуть і на депозитників.

Тому й зберігають люди свої скромні накопичення в готівковій валюті. А "ліберали" при цьому поводяться як Ленін у 1917 році, який гнівно писав про "тисчонки", що їх гади-буржуї зберігають у себе і не бажають витрачати на потреби держави. А сама держава створює всі умови для того, щоб решта позабанківського валютного ринку не тільки процвітала, а й давала шалені прибутки своїм власникам.

 

 

comments powered by HyperComments