Побори у школах: погодитися не можна відмовитися

Батьки дають у 50 разів більше, ніж міська рада

Знайти школу, котра ні копійки не бере з гаманця батьків учнів, виявилося нереально. У кожному навчальному закладі гроші збирають з різних причин і на різні потреби: на охорону стадіону, нову шафу, прибирання, їдальню, заміну вікон-дверей-підлоги, підручники, факультативи, продування труб і навіть електрику. Суми, відповідно, скрізь різні. Десь обмежуються 200 грн «з носа» на півроку (по 100 грн у фонд класу і фонд школи), а десь беруть тисячу гривень, потім ще сотню і ще трохи і ще трошки. Так, за словами батьків учнів однієї зі шкіл на Північній Салтівці, вони здають по 100 грн на місяць. Цих грошей на все вистачає, і дорослі чітко це розуміють, куди що витратили  і скільки залишилося.

За даними місцевих активістів, зі міської скарбниці на рік на школу виділяють 15 тисяч гривень, а батьки жертвують 600-800 тисяч гривень, тобто у 50 разів більше. Збирання грошей частіше за все відбувається через батьківські комітети. Звісно, жодних «економічно обґрунтованих тарифів» не існує.

- А мають же бути якісь розрахунки, скільки грошей потрібно, - дивується активістка однієї громадської організації Харкова Олена Нарожна. – Тому що одні батьки хочуть якусь ліпку або щось в цьому роді, а інші вважають, що потрібно скромніше. У батьківські комітети потрапляють, як правило ті, хто готовий останнє принести з дому.

Звіти про витрати цікавіші, ніж енциклопедії

У школах запевняють, що бюджетні кошти отримують лише на зарплати, комуналку, підручники, харчування та підтримку пільговиків (мат допомога, зимове взуття та шкільна форма). Тобто все інше – за рахунок батьків. На сайті кожної школи вказані реквізити для благодійної помочі, а також звіти про вже витрачене. Ці звіти можна читати з не меншою цікавістю, ніж енциклопедію. Наприклад, у вересні школа №158 заплатила 300 грн за «тривожну кнопку», 3960 грн за охорону і 7 тисяч грн. за телевізор. При цьому «телек» в історії закладу виявився не найдорожчим, у березні тут купували «апарат» для іншого кабінету з 9,5 тисяч гривень.

Треба відзначити, що одну і ту ж саму фінансову задачу різні школи вирішують абсолютно по-різному. Узяти хоча б заправку картриджа. Згідно зі звітами за липень, школа №7 за цю процедуру заплатила 85 гривень, а №35 – 270 грн. Є, правда, одне «але». Усі відкриті цифри стосуються лише тих сум, які приходять на благодійний рахунок. З готівкою – інше «кіно».

- Я припинив платити, тому що помітив, як дивно перетинаються гроші, - зізнався батько школяра. – Припустимо, вікно, куплене за батьківські кошти, чомусь-то враховують якось так, що надійшло через благодійний фонд або навіть подарунок від міських владників.

У мерії не бачать ніякого осуду у збиранні грошей

У міському департаменті освіти про побори, звісно ж, знають, але офіційно роблять вигляд, що нічого такого не відбувається.

- У них одна відповідь: батьки надають поміч у тому вигляді, в якому хочуть, - говорить Олена Нарожна.

Дійсно, директор департаменту освіти мерії Ольга Деменко всі «стрілки» переводить з педагогів на батьків.

- На батьківському зібранні ухвалюються рішення про суму, затим вони збирають гроші і купують штори, лінолеум, меблі, крейду, фарбу, відра, віник, сплачують інші витрати, - пояснює Ольга Деменко. – Ні директор школи, ні педагоги гроші у руках не тримають.

Утім, одну директорку батьки уже «звільнили» , причому за непрозорість у справах фінансових. Мова йде про 67-у школу (район Лисої гори), керівництво якої, яки виявилося, зловживало повноваженнями.

- Усе тривало більше півроку, з тих пір як батьки зрозуміли, що з благодійними коштами щось не те відбувається, - згадує координатор Харківського антикорупційного центру Дмитро Булах. – Почали писати запити в районний та міський центри освіти, а звідти давали різну маячню про те, що школа узяла кредит, чого не може бути у принципі.

Однак батьки не відступили і довели справу до кінця. Напередодні навчального року директорку звільнили.

Що робити?

Доволі наполегливі прохання здати гроші можна тлумачити як вимагання і з чистим сумлінням писати заяву у міліцію, підкреслюють активісти. Якщо скидуватися не примушують, а лише просять, то треба перевіряти цільове призначення зібраних коштів. Незалежно від того, іде мова про живі гроші чи про безготівковий розрахунок.

- Якщо адміністрація школи і батьківський комітет не хочуть співпрацювати і говорити про те, куди пішли гроші, значить напевно є якісь-то зловживання, - пояснює координатор Харківського антикорупційного центру Дмитро Булах – Тоді треба створювати кістяк з батьків, котрі будуть з цим боротися. Впритул до звільнення адміністрації, які у 67-й школі.

Громадські спостерігачі при цьому визнають, що держава не здатна виконати взяті на себе зобов’язання. Тому і доводиться втручатися батькам.

- Позитивним кроком в цій ситуації може стати належне функціонування шкільного благодійного фонду, котрий буде у повному обсязі звітувати за отримані і витрачені гроші, залучати потенційних інвесторів, залучатися до контролю за бюджетними коштами, - вважає юрист Іван Чайка. – Більше того, адміністрація навчального закладу повинна шукати законні способи залучення грошових коштів, а не просто «вибивати» їх.

Хто винен?

Корні проблеми, за спостереженнями борців з поборами, ростуть з тих часів, коли місцеві бюджети не мали достатнього фінансового ресурсу, аби серйозно допомагати школам. Тоді і виникла схема з батьківськими гаманцями.

- Потім уже ситуація економічно трохи покращала, а побори нікуди не ділися, - переконана Олена Нарожна. – Вона подобається чиновникам, які ні за що не відповідають. Ніхто не хоче з цим боротися. Такого бути не повинно, однак нас переконують, що все легально і добре. Між тим ми провели експертизу наказів місцевих управлінь освіти і виявили в цих документах корупційну складову. За словами Нарожної, Харківська міська рада взагалі дивно розподіляє бюджетне фінансування. Наприклад, на озеленення однорічними квітами виділили 95 млн гривень, а на школи та дитячі садочки – усього 16 млн гривень.