Три основи громадсько-політичного життя

Існує багато теорій та точок зору, на чому ґрунтується або має ґрунтуватися громадська або політична діяльність. Не володіючи добре ними, я не хотів писати, що думаю я про це, але припускаю, що мої теперішні думки достатньо корисні та цікаві.

Я помітив у суспільній активності нашого народу багато проблем, аналізуючи як ззовні, так і зсередини діяльність багатьох цікавих орґанізацій. Звичайно, я довго міркував, звідки проблеми, через брак чого? Протягом цих міркувань з'явились мрії про громадсько-політичне життя без проблем і думки про те, що повинно лягти в його основу. Мій досвід спостережень за громадською та політичною роботою у досить багатьох різних галузях підштовхнув мене створити “власну теорію”, як воно все має бути. Звісно — таке заявляти дуже нескромно, але ж я так спеціально провокую критику, котрої я так хочу.

Отже — три основи повинно бути в ідеально влаштованого громадського або політичного життя, причому кожна наступна стоїть на попередній.

Розумність

Багато із нас шкодувало про нестачу розумности у суспільстві. До неї відносять ірраціональні вчинки та безвідповідальний життєвий стиль, дуже часто — і некомпетентність. Я наголошую на тому, що широка компетенція та особистісна цілісність — дуже потрібні усим людям.

Не дає великої ефективности і, як правило, не веде за собою велику кількість людей той, хто не має передових знань зі свого предмету. Скільки Ви знаєте великих і малих лідерів, які приймають рішення, виходячи із точки зору, яка відрізняється від загальнонаукової? Це добре, якщо їхні рішення потім виявляються правильними — тоді це безцінні лідери, котрі ще і критичну функцію у науці виконують. Але частіше — керівники грішать проти цілком очевидних істин. Помилки накопичуються, для їх виправлення орґанізація має свої засоби — невиправдано дорогі (добре, якщо має). Часто замість цих засобів — переконання у тому, що інакше бути не може, що таких помилок не уникнути.

А скільки громадян, і лідерів у тому числі, приймає іноді життєво важливі рішення — імпульсивно та не можучи розуміти їх наслідків? Це стосується не тільки громадських справ, але й особистого життя переважної більшости українців. Прикро і є над чим працювати.

Людство має зараз величезні знання про те, як влаштований світ і що треба робити, щоби тих чи інших потрясінь не було. Тим не менше, “жити за правдою” може мало хто — тому життя на планеті Земля та в Україні буває важким і траґічним. До речі — частіше за все тому, що “правди” люди просто не знають. Поширенню знань та збільшенню авторитету розуму приділяється замало уваги — показником цього є те, що люди наслідків своїх вчинків та прихованих можливостей часто не розуміють навіть у теорії.

Той, хто найефективніше застосовуватиме знання, найширше дивитиметься на світ, проявить здатність синтезувати найрізноманітніші галузі знань — стане найуспішнішим громадським діячем. Тому що це буде людина, успішна в усьому, за що братиметься. Такі люди потрібні українському суспільству — вони здатні створити дуже ефективні орґанізації, які одночасно будуть комфортними та усебічно привабливими для людей. Це можна назвати другою основою.

Вигода

Саме так я вирішив назвати важливу ознаку орґанізації, при якій її членство від своєї активности щось набуває, а не втрачає. Можна говорити про матеріальну вигоду — це досить велика цінність, і досягається вона найлегше поєднанням бізнесу та громадської роботи. Окрім того, що частіше купується за гроші, існує багато інших цінностей. Дозвілля, турбота про здоров'я, сім'ю та родину — прекрасно інтеґруються із більшістю видів орґанізаційної діяльности. Для цього лише потрібна розумність як мінімум однієї людини.

Можна і треба будувати орґанізацію так, щоби вона боролася за щось, але тим же часом не вимагала великих жертв від членства. Така орґанізація буде приємна і необхідна усим, хто в ній, і матиме величезну стабільність. Стабільність у гарному становищі — те, чого так бракує нашому суспільству.

Зараз ми зустрічаємо, на жаль, експлуатацію ентузіазму або цинічний ринок. Структура, котра вимагає робити все за ідею або вимагає постійного перенапруження — робить своїх “солдатиків” ніким поодинці. Вона стає колектором тих, хто любить, щоби за них вирішували; тих, у кого щось не склалося. Під керівництвом цих людей — свободи та індивідуалізму нам не бачити. Люди там працюють дуже часто на виснаження, особисто не розвиваються, проблеми свого життя пояснюють поганими зовнішніми обставинами, змінювати щось хочуть, але це виражається переважно у фанатизмі. Такі наші ідеолоґічні орґанізації. Громадські орґанізації та партії, де більшість працюють лише за гроші — взагалі не спроможні створювати якісь блага, котрі не продаються. Шановні, хтось впізнав у моєму описі нашого становища себе або свою орґанізацію?

Звичайно, ефективність проплаченої або фанатичної структури може бути приголомшлива, але живуть вони не довго. Проплачені — для ґранту чи під одні вибори, ідеолоґічні — стаґнують і залишають по собі “орґанізаційні мумії”, де “три каліки”. Дороге українство! - хочете я напишу список таких “мумій” та кандидатів на “муміфікацію”?

Всих так вабить тактична ефективність, і більшість чомусь забувають про стратеґічну. Але ті, хто має вдосталь розумности для створення орґанізації, котра існуватиме як симбіоз всих членів і де всі задоволені — рано чи пізно стануть неперевершеними очільниками народу; сподіваюся, це буде скоро.

Якщо участь у громадсько-політичному житті буде більше давати цінностей, аніж забирати, сама по собі участь така набуде дуже важливої та величної властивости.

Усезагальність

Скільки захоплень викликала масовість участи у громадській роботі населення тоталітарних держав! Але значно кращим і тепер близьким для нас є приклад надзвичайної популярности волонтерського руху, будь-якої громадської роботи на Заході.

Безперечно, подолання аполітичности та якісна масова політична культура — теж частина третьої основи оптималього суспільного життя.

Коли багато людей долучаються до громадських робіт та стають суб'єктами політичного процесу — все легше реалізовується субсидіарність, все менше можливостей для зловживань у тих, хто до них схильний. Якість кадрів для громадської та політичної роботи залежить від кількости залученого до неї населення і сама спричиняє залучення нового населення. Але для цього необхідно дотримуватися принципу вигоди. При найменшій можливості давати людям щось корисне за їхні суспільні ініціативи — треба давати.

Насичення усих орґанів влади відповідальними альтруїстами, політичне банкрутство популістів та фанатиків, велике різноманіття та безпрецедентна ефективність громадських орґанізацій — це показники майбутньої усезагальности участи у громадсько-політичному житті.

Такою би я хотів бачити нашу роботу над покращенням суспільства, а для цього треба покращувати себе.

Повернутися в розділ