Диктат та сучасна культура

Юлія Гуш  |  Неділя, 24 вересня 2017, 19:30
Творчість, свобода самовираження, роль сучасної літературі в суспільстві та нетерпимість до інакших точок зору. Час від часу в Україні трапляються події, які змушують замислитися над цими поняттями.
Диктат та сучасна культура

Форум видавців та опальна дитяча книжка

Форуму видавців, який проходить у Львові кожного вересня, погрожували. За словами організаторів, представники низки праворадикальних організацій обіцяли зірвати одну з презентацій. Позиціонуючи себе як людей, які відповідають за безпеку та добробут українців, вони обіцяли «самотужки вжити всіх можливих заходів з метою недопущення проведення відверто провокаційної презентації». Причино такого скандалу стала дитяча книжка Лариси Денисенко «Майя та її мами». В ній розповідається історія самої Майї та її однокласників – серед яких є переселенці, всиновлені діти, сироти та одна моноброва дівчинка. Зокрема, в книзі згадується, що саму головну героїню виховує двійко жінок. Через це вона була названа «загрозливою», оскілки «пропагує нетрадиційні відносини».

І погрози таки дали своє – презентація «Майі» була відмінена з міркувань безпеки. Дана історія набула широкого розголосу в соціальних мережах та дала привід поговорити про свободу письменницької творчості. Зокрема, своє слово сказали і люди, які мають стосунок до літератури. Так, харківська літераторка Олена Рибка назвала ситуацію з загрозами стосовно книги мракобіссям. За її словами, це була та ситуація, коли люди з позицією «не читав, але скажу» починають розповсюджувати мову ненависті.

«Це те, що Сковорода дуже чітко свого часу діагностував: «Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене», – наголосила Олена, – коли слову погрожують силою, фізичною розправою – це не просто неправильно, це мало би дивувати. На жаль, живемо з усвідомленням, що таке неприйняття творчої свободи, та й власне свободи особистості, права на самого себе, прав людини – явище, яке квітне у ХХІ столітті буйним квітом. Добре, що є люди, які розтинають цю виразку, добре, що ми говоримо на табуйовані теми. Зрештою, у книзі Лариси Денисенко немає гострих кутів, вона націлена на формування толерантності, розуміння іншості й прийняття її, але насамперед закликає виховувати дітей у любові, а дітей – бути справедливими, а не жорстокими».

За словами поетеси, головна проблема криється не в самій книзі чи порушених в ній темах та питанням. А в тому, що окремі люди дозволяють собі погрози в бік літераторів та організаторів культурних подій. «Це абсурд, що загрожує культурному простору нашої держави», – впевнена Рибка.

Правильні книги, «неправильні» літератори

Взагалі це не перша презентація, яка була скасована через подібні погрози. Нещодавно під вогонь потрапила книга Олени Герасим’юк «Розстрільний календар». Вона була присвячена жертвам совєтського режиму і мала б бути представлена під час фестивалю «Бандерштат». Але група людей, які представилися членами ВО «Свобода», обіцяли зірвати її виступ у тому випадку, якщо організатори його не скасують. Здавалося, що не так в цій книзі, яка може обурити хіба що палкого шанувальника «совку»? Але до книжки ці люди не мали жодних претензій. Їм була не до вподоби сама авторка. Мовляв, вона підтримувала «Київпрайд», а це їх сильно ну сильно не влаштовує.

«Це неприпустимо коли якісь політичні організації починають загрожувати проведенню культурних та мистецьких заходів, – підкреслив Сергій Жадан, – це незалежно від ідеологій, незалежно від того, чим прикриваються ці організації. Це нецивілізовано та ненормально. Я пам’ятаю як місяць тому на фестивалі «Бандерштат» трапилася подібна історія з презентацією книги Олени Герасим’юк. Там також погрожували. Просто може скластися враження, що це перетворюються на певну тенденцію. Наші радикально налаштовані співгромадяни думають, що у них є право диктувати мистецько-літературному середовищу що говорити, як говорити, що і як писати. Мені задається, що вони трішки перебільшують свої права, зазіхаючи на права інших. Як на мене, це абсолютно ненормальна ситуації» .

Хоча об’єктом палкого невдоволення може стати не тільки книга. Нещодавно у Львові була зіпсована виставка під назвою «Прояви людяності», присвячена біженцям та їх інтеграції до місцевої спільноти. Інформація про цих людей була замальована чорною фарбою, а на самих стендах з’явилися зображення кельтських хрестів. Дані символи, до речі, полюбляють неонацисти та расисти, які ті використовують для позначення ідеї домінування білої раси. Як виявилось згодом, це зробив 22-річний місцевий мешканець. Нічого не скажеш – виставка добряче вибісила хлопця.

Здається, це мені когось нагадує…

До речі, така поведінка часом нагадує той цирк з православними активістами, який вже давно розгорнувся на території північного сусіда. Наприклад, одна одіозна організація під назвою «Божья воля» на чолі з не менш одіозним Ентео громить виставки, які, на їх погляд, ображають почуття віруючих. А нещодавно такі от активісти почали добиватися заборони фільму «Матильда», в якому описана історія стосунків знаменитої балерини та царя Миколи ІІ. Для того, щоб виразити свій протест, запалу вони не шкодували: були пляшки з запальною сумішшю, кинуті в офіс режисера, була спроба підпалити кінотеатр, був марш-молебень з плакатами, направленими проти стрічки, була депутака Поклонська, яка своєю запальною боротьбою за честь останнього російського царя почала  тіснити Жириновського з його законного місця.

«Я переконаний, що влада, будь-які політики або релігійні діячі не мають жодного права диктувати щось діячам культури, підганяючи культурний простір під свої погляди, забобони і забаганки, – розповів харківський музикант Борис Севастьянов, – мистецтво надто тонка матерія, аби в неї лізли необізнані і зашорені люди. Єдине табу в мистецтва, на мій погляд – це пропаганда людиноненависництва. Але деякі політики вважають, що пропаганда ненависті їм дозволена. Саме цим займаються ті, хто зриває заходи, здійснюючи психічний та фізичний тиск. Це, як на мене, дикунство. А бажання диктувати митцям про що і як писати – це шлях до совку і тоталітаризму. Я щиро радий, що такі політичні сили знаходяться в маргінезі. Хай там і лишаються!».  

Здається, що з часом починає вимальовуватися певна така загрозлива і дуже неприємна тенденція. І проблема не суто в тому, що презентація якоїсь книги була скасована. Все набагато глибше. Бо є люди, які вважають, що можуть диктувати як літераторам, так і всьому соціуму свою волю. Люди, які вважають, що мають право застосовувати насилля та вдаватися до хуліганський дій тоді, коли вони вважатимуть це за потрібне. Є такі люди, які вважають себе вищими за інших, і в цьому полягає головна проблема.

 

comments powered by HyperComments