…над нами літають п’ятирічні діти. Бог поклав на нас відповідальність за життя тварин
Ставлення нашого суспільства до цих та інших «дітей», відомо: ворон травлять хижими птахами, або просто отруюють (коли можна розганяти, там де вони дійсно шкодять, скажімо, коли руйнують золоте покриття на храмах), для кішок та собак будують справжні концтабори, або розстрілюють прямо на очах перехожих (коли можна стерилізувати, передати в «добрі руки»).
«У нас на людей грошей не вистачає, а ти про тварин кажеш» - прогнозую відповідь на мої рефлексії.
Не можу з цим не погодитися. Але тут справа не в грошах, вірніше не тільки в них. Чи є випадки, коли покарали тих, хто викидає обридлого цуценя на вулицю. Ні? Є поодинокі випадки?
Але випадків, коли тварини опиняються на вулиці значно більше!
Чи контролює хтось, як поводяться з худобою на фермах, бійнях (так - так, як не жахливо це звучить, але існують різні способи забою).
У нашому суспільстві проблема полягає в тому, що відсутнє навіть усвідомлення цих фактів, як проблеми.
«У тварини ж немає свідомості!»
Колись чув таку версію, що дикуни ніколи не були канібалами. Ні, вони споживали собі подібних, але ніколи не вважали їх рівними собі.
«Так у тих же осіб немає розуму» - доноситься з давнього минулого.
Я жодним чином не порівнюю людей і тварин. Більш того, не закликаю навіть стати вегетаріанцями. Сам полюбляю м'ясо – маю такий гріх. Але мінімізувати жертви нашої життєдіяльності - цілком можливо. І треба.
Колись вразило, як однин «воцерковлений» дядько виганяв з церковного двору собаку – безхатченка, яка намагалася знайти там укриття від зливи. І робив це щедро і смачно лаючись. Бідний пес, прижавши хвіст, побіг під воду. Людина страшніше за зливу!
Подумалося - а чи не є ми богами для тварин? Звичайно є, адже саме людству Бог передав право розпоряджатися їх життями.
Люди звертаються до Бога, просячи усілякі милості для себе. Але чи маємо ми права просити те, що самі не даємо?!!!
«Так у них же розум примітивніший за наш…»
А у нас який, якщо порівнювати з Творцем?!!!
