МЗС Росії розкриває карти

Понеділок, 24 березня 2014, 00:26
Міністерство закордонних справ Росії опублікувало претензії Росії до державного устрою України.
МЗС  Росії  розкриває  карти

Міністерство Лаврова краще нас знає, якою має бути Україна

Росія хоче бачити Україну федерацією.

Цікаво, що за цим бажанням криється?

Очевидно, що повернення України в лоно матушки Росії – це вічна мрія кремлівських фашистів. Але ця мрія натикається на уроки історії. Попри всю свою салдафонську зашореність, кремлівська мафія зберегла мінімум здорового глузду. І цей мінімум змушує її прислухатися до голосу розуму й визнати, що одним із найважливіших чинників розпаду СССР була збройна боротьба бандерівського підпілля проти режиму Сталіна.

Не випадково серед членів партії регіонів поширено погляд, що Верховна Рада СССР допустила помилку, приєднавши 1939 року Західню Україну до складу УССР. Мовляв, наслідком цього приєднання стався ряд неприємних для імперії зла й імперського панування фактів, що завершилися розвалом СССР. 

Ця ходяча ідея, яка відповідала дійсності, мала своє поширення не лише в Україні. Її поділяли й геополітики Москви, і очевидно, ”сам” цар-батюшка. Тому, анексуючи Крим, він покищо утримався від окупації всієї України. Володимир Путін не хоче окупації всієї України, щоб не повторити помилки Верховної Ради СССР 1939 року і не пустити европейську заразу до імперії.

Кремлівські мудраґелі вирішили: треба розбити Україну на ряд федеральних земель, які буде легше окупувати поодинці, повторивши досвід Кримської анексії, але не окуповуючи тих земель, які можуть стати кісткою в горлі новітніх Наполеонів.

Цю таємну ідею Кремля виляпало Міністерство закордонних справ Росії у своєму невинному побажанні щодо майутнього державного устрою України.

Утвердженню цієї ідеї сприяло існування опозиційних настроїв і рухів у самій Росії, спрямованих проти фашистської диктатури, яка панує там. Приєднання Майданомисної України до сучасної Росії могло б сприяти підсиленню антифашистських та пацифістських рухів у самій Росії та поширенню майданоборчих ідей в російському суспільстві.

Це все врахували радники царя-батюшки. Цар визнав їм рацію, але це не застрахувало Росію від можливих ексцесів. Логіка диктатур полягає в тім, що вся влада в руках диктатора, і він може в разі психічного нападу вдатися до нерозважливих кроків.

Ця можливість є заразом і слабкість диктатур. У такому разі, коли диктатор починає діяти на власну руку, можливі збої. Диктатор може допустити ляпсус.

Відчувши вседозволеність і безкарність, диктатор втрачає голову і його афера обертається на ГКЧП № 2. Згадаймо, незгоду Януковича з пропозиціями членів партії регіонів. Але вернімося до Путіна.

Цар-батюшка жде. Якщо його дії не викличуть якихось радикальніших кроків з боку Вільного Світу (термін безпідставно занедбаний сьогодні), він вдасться до кроків, несхвалених радниками, і ці кроки можуть бути самовбивчими. Наприклад, якщо ООН не змінить своєї тактики потурання агресору, можна буде сподіватися агресивних забігів з боку Путіна. Тоді, Україна залишиться одна перед лицем агресора, який гратиме без правил або за Кримськими правилами. І це буде тріюмфом або крахом агресора. Усе залежатиме від Вільного Світу.

Що тоді робитиме Вільний Світ?

Втрутиться, чи буде ждати анексії  Прибалтики, Польщі і всієї Східньої, а тоді й Західньої, Европи?

Збережено авторський правопис


 

comments powered by HyperComments