Творчість, свобода самовираження, роль сучасної літературі в суспільстві та нетерпимість до інакших точок зору. Час від часу в Україні трапляються події, які змушують замислитися над цими поняттями.

Ідіот, даун, дебіл. Що це за слова і чому їх слід перестати вживати.

Минулого тижня в Харкові пройшла здача спектаклю «Homo Soveticus. Американська комедія & совєтська трагедія», поставленого за однойменною п’єсою Віктора Шендеровича.

Власний день народження ця наділена Господом рідкісним талантом та дивовижною працьовитістю людина відзначає о своїй улюбленій порі року — влітку. Напередодні знаменної для неї дати мені пощастило поспілкуватися з художницею Ніною Вербук…

Гендерні питання тепер частіше зринають у публічному просторі. І Харків у цьому плані не пасе задніх.

Дещо нетривіальне втілення на сцені Харківської опери однієї з найяскравіших партитур Петра Чайковського не стало несподіванкою — про напружену роботу творчого колективу театру на чолі з його головним диригентом Володимиром Гаркушею над виставою «Мазепа» знало вже «все місто». І ось, 1-го та 2-го липня цього року спектакль уперше було представлено достатньо вже заінтригованій харківській публіці.

Чому так важлива ненасильницька комунікація в школах? Що таке булінг і до чого він може призвести? І як запобігти такого згубного явища? Про це розповіла Юлія Ібрагім, доцентка кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Харківського гуманітарно-педагогічної академії, президент громадської організації «Асоціація багатодітних сімей «АММА»».

Зі здобуттям Україною незалежности, виріс, як ніколи в минулому, інтерес до народного мистецтва. Й не тільки до «виконавських» його різновидів (музичного, танцювального), а й до декоративно-вжиткового. Особливе місце посідає тут писанкарство, тобто мистецтво оздоблення великодніх яєць. Поширене в багатьох країнах світу, воно ніде більше не досягло такого високого художнього рівня й не позначене таким розмаїттям форм, як в Україні.

Йдеться про виставу славнозвісного Тбіліського драматичного російського театру імені Олександра Грибоєдова «Ревізор» за п’єсою Миколи Гоголя, переглянути яку пощастило й харківцям.

Читая бодрые репортажи «экспертов по децентрализции», которых вдруг оказалось очень много (все это время они жили среди нас, а мы не подозревали об их существовании), закралось подозрение: ну, неужели все настолько хорошо?