Українська кров «вбиває» кір: хроніка Дня Соборності

Світлана Шкурай  |  Четвер, 26 січня 2012, 23:50
На День Соборності України більш ніж у 20 містах відбулися акції до свята. Київ, Харків, Львів, Бучач, Дрогобич – усюди утворили «ланцюг єдності». Учасники таких святкувань були надзвичайно різноманітними: з розмальованими обличчям, у жовто-блакитних стрічках та з прапорами; маленькі хлопчики і дівчатка, молодь та люди старшого віку.
Українська кров «вбиває» кір: хроніка Дня Соборності

Святкування у Харкові було цього разу по-своєму унікальне: охочих взяти участь виявилось приблизно в 4 рази менше, ніж минулого року. У чому причина таких змін? Виявляється, харків’яни зробили аж два ланцюга: біля пам’ятника Шевченку та біля колонії, де зараз перебуває Юлія Тимошенко. Панове активісти вкотре пішли підтримати Юлію Володимирівну, а молодь традиційно святкувала біля пам’ятника.

…Мороз. Сніг. Біля пам’ятника Кобзареві купчаться люди. Он там невелика компанія весело розмовляє. Ліворуч від них кілька хлопців з прапором України. Голос з гучномовця закликає єднатися… Зимовий парк оживає. На обличчях з’являються гуашеві прапори України та щасливі усмішки. Зі скупчень учасників святкування утворюється ланцюг і простягається у бік площі. Червоні від морозу щоки і носи…Радісні очі…І обов’язково хтось нахилиться трошки, щоб побачити, чи далеко стоять його чи її знайомі.

З одного боку, від Харківського театру опери і балету, долинають звуки гімну, потім зрозуміліше чутно його давно відомі слова, от уже і з іншого боку підхоплюють. Стою, тримаю за руки своїх «сусідів» і думаю, як же добре, що сьогодні я тут… День Соборності – чи не єдиний день на рік, коли навіть невідомі люди можуть бути друзями!

Що у цей час відбувалось біля колонії? Не знаю. Та згодом побачила відеозаписи. Можливо, комусь і подобається запускати «гумового Януковича» летіти у блакитне небо, але мене ця картина трохи збентежила. Якби гумова лялька таки полетіла, то нехай вже, але вона ж постійно падала і волоклася по снігу, а її підштовхували, бігли за нею…

Кожен має право на свою думку і ставлення до будь-кого. Але чи потрібно було робити це саме на День Соборності? Все ж таки на свято єднання не варто приділяти стільки уваги усіляким «діячам».  Політики приходять і йдуть, а Україна залишається…Народ був, є і буде…Батьки, діти, онуки… Панове, майбутнє створюємо ми і тільки ми. Найголовніше – не дозволяти маніпулювати собою.

Мабуть, 22 січня потрібно забути про все зовнішнє і неприємне та згадати, що ми нащадки славного роду, що у нас калинова мова, мужні чоловіки, гарні жінки,  талановиті діти, неповторні краєвиди і такі необхідні багатьом державам чорноземи…

…15 година. 22 січня. Конференц-зала громадського об’єднання «Поступ». На столі стоїть ноутбук, близько 30 людей чекають на зв’язок з Черніговом та Ванкувером, адже там також святкують День Соборності України. За допомогою мультимедійної установки побачити інтернет-співрозмовників міг будь-хто у залі.  Харківська «Молода Просвіта» підготувала для друзів з іншого міста і навіть із-за кордону музичне привітання – пісню у виконанні бандуристки Вікторії та двох гарненьких дівчаток. Музичну композицію учасники заходу отримали у подарунок і від Чернігова.

Згодом до розмови долучився Дрогобич. Виявляється, що там зараз епідемія кору, але скасувати акцію не довелося, бо чутка про нього вже поширилась, люди хотіли відсвяткувати разом. Стурбовані організатори скоротили список заходів, та «ланцюг єдності» все ж таки простягнувся у їх місті. «Разом ми –  сила!» - гасло минулої акції ствердилось і цього року. Бажання бути разом, відчуття гордості за свою країну перемагають не тільки негаразди, а й хвороби! Це, звісно, жарт, але жарти не виникають без реальної основи.

Висновок – той, хто хоче об’єднатись, обов’язково це зробить! Чому ж тоді досі між українцями виникають непорозуміння? Шукаймо причини у собі.

comments powered by HyperComments