На Івана-Купала люди завдячують природі за гарні дари літа та виконують різні обряди з вогнем і водою

Жанна Титаренко  |  Середа, 7 липня 2010, 11:47
Сьогодні українці святкують одне з своїх староукраїнських свят Івана Купала або Купайла. Староукраїнські традиції ввійшли в плоть і кров наших звичаїв. А Купала – це типове дохристиянське свято, яке пізніше об’єдналося з церковним – народженням Івана-Хрестителя. Тому зараз має подвійну назву Івана-Купала.
На Івана-Купала люди завдячують природі за гарні дари літа та виконують різні обряди з вогнем і водою

Здавалося б, що нам до тих язичницьких обрядів людям сучасним і прагматичним? Що папороть не цвіте знають навіть діти. В нечисту силу мало хто вірить. Та все ж, погляньмо довкола. Маківка літа. Все цвіте, зеленіє, скоро жнива настануть. Як в цей час не подякувати природі, не поклонитися культу животворної води, без якої того буяння і краси рослин не було б.

От і палили люди багаття, перестрибували через нього, щоб очистити себе від усякого злого. Дівчата плели віночки та пускали на воду. Куди віночок попливе – звідти й судженого виглядати. А ще віночки пущені на воду – це жертва рослин і квітів Богам, щоб попросити у них щасливої долі і допомоги під час жнив.

Рослини і квіти зібрані вранці на Івана-Купала вважались цілющими. Тож знахарки ходили їх збирати тільки-но зійде сонце. А дівчата вмивались вранішньою росою, щоб врода їхня розквітала.

Багато чого вже забулось. Не пускають хлопці згори до річки вогняних коліс, не копають нових криниць на Купала, щоб напитись тієї життєдайної води та побризкати нею на дівочі груди, щоб росли тугенькі, як голівки капусти. Не перегукуються молодиці через тини купальськими піснями. Та все ж українські традиції живуть у нашому народові, віють у серце кожного з нас жаром рідної стихії, додають сили і снаги.

 

comments powered by HyperComments