Крок до з`єднання

Ліна Кажан  |  Понеділок, 3 січня 2011, 14:05
3 січня 1919 р. Українською Національною Радою було схвалено постанову про об'єднання Західної Української Народної Республіки (ЗУНР) з Українською Народною Республікою (УНР).
Крок до з`єднання

 

У місті Станіславові пройшло засідання. На ньому було вирішено проголосити в Києві акт про злуку ЗУНР та УНР у єдину суверенну Народну Республіку. Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки сформувала делегацію у складі 65 чоловік. До неї увійшли мешканці Закарпаття, Галичини та Буковини. На чолі був Л. Бачинський. Директорія Української Народної Республіки погодилася з усіма умовами. Було ухвалено рішення прийняти злуку. Фактично було ратифіковано Фастівську угоду від 1 грудня 1918 р.

ПЕРЕДВСТУПНИЙ ДОГОВІР,

заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові

між Українською Народною Республікою

і Західною Українською Народною Республікою

про маючу наступити злуку обох українських держав

в одну державну одиницю

1. Західна Українська Народна Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою — значить заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усією територією і населенням, як складова частина державної цілості, в Українську Народну Республіку.

2. Українська Народна Республіка заявляє цим рівно ж свій непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західною Українською Народною Республікою — значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західної Української Народної Республіки, як складову частину державної цілості, в Українську Народну Республіку.

3. Правительства обох Республік уважають зв’язаними по вищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обидві держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.

4. Західна Українська Народна Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціальними різницями окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народної Республіки, дістає територіяльну автономію, котрої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними законодавчими  правительственними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні умовини злуки обох держав.

5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, тобто Директорії Української Народної Республіки й Ради Державних Секретарів Західної Української Народної Республіки.

Директорія Української Народної Республіки:

В. Винниченко

П. Андрієвський

Ф. Швець

С. Петлюра,

Отаман Українських Республіканських військ

Повновласники Ради Державних Секретарів

Західної Української Народної Республіки:

д-р Льонгін Цегельський

д-р Дмитро Левицький

Отже 22 січня 1919 р. у Києві відбулася урочиста церемонія злуки. Декларацію про об`єднання ЗУНР та УНР зачитав В. Винниченко. Згідно неї мешканці Угорської України та Наддніпрянської Великої України мали стати єдиним народом.

Але об`єднання вийшло тільки на папері. Поляки намагалися увійти на західноукраїнські землі. З цього часу всі сили керівництва ЗУНР  були спрямовані на захист своєї території.

comments powered by HyperComments