Крок до з`єднання
У місті Станіславові пройшло засідання. На ньому було вирішено проголосити в Києві акт про злуку ЗУНР та УНР у єдину суверенну Народну Республіку. Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки сформувала делегацію у складі 65 чоловік. До неї увійшли мешканці Закарпаття, Галичини та Буковини. На чолі був Л. Бачинський. Директорія Української Народної Республіки погодилася з усіма умовами. Було ухвалено рішення прийняти злуку. Фактично було ратифіковано Фастівську угоду від 1 грудня 1918 р.
ПЕРЕДВСТУПНИЙ ДОГОВІР,
заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові
між Українською Народною Республікою
і Західною Українською Народною Республікою
про маючу наступити злуку обох українських держав
в одну державну одиницю
1. Західна Українська Народна Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою — значить заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усією територією і населенням, як складова частина державної цілості, в Українську Народну Республіку.
2. Українська Народна Республіка заявляє цим рівно ж свій непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західною Українською Народною Республікою — значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західної Української Народної Республіки, як складову частину державної цілості, в Українську Народну Республіку.
3. Правительства обох Республік уважають зв’язаними по вищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обидві держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.
4. Західна Українська Народна Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціальними різницями окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народної Республіки, дістає територіяльну автономію, котрої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними законодавчими правительственними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні умовини злуки обох держав.
5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, тобто Директорії Української Народної Республіки й Ради Державних Секретарів Західної Української Народної Республіки.
Директорія Української Народної Республіки:
В. Винниченко
П. Андрієвський
Ф. Швець
С. Петлюра,
Отаман Українських Республіканських військ
Повновласники Ради Державних Секретарів
Західної Української Народної Республіки:
д-р Льонгін Цегельський
д-р Дмитро Левицький
Отже 22 січня 1919 р. у Києві відбулася урочиста церемонія злуки. Декларацію про об`єднання ЗУНР та УНР зачитав В. Винниченко. Згідно неї мешканці Угорської України та Наддніпрянської Великої України мали стати єдиним народом.
Але об`єднання вийшло тільки на папері. Поляки намагалися увійти на західноукраїнські землі. З цього часу всі сили керівництва ЗУНР були спрямовані на захист своєї території.