Просвіта, Івано-Франківське обласне об'єднання ім. Тараса Шевченка
Про виникнення «Просвіти» на теренах Західної України і її поточну діяльність «Справжній варті» розповів голова Франківського обласного об'єднання «Просвіти» ім. Тараса Шевченка Степан Волковецький.
Коли був заснований Франківський обласний осередок «Просвіти»?
Я б почав із «Просвіти» як найстарішої української громадської організації, яка була заснована 1868 року. На той час, як ми знаємо з історії, Україна була розшматована між сусідами, а все українське було переслідуване. Західна Україна була під Австро-Угорською імперією, Східна – під Російською. І взагалі, гостро стояло питання про існування України і народу, який здатний зберегти свою ідентичність. Власне кажучи, це і була основна ідея «Просвіти».
«Просвіта» зародилася у Львові стараннями духовних осіб, найперше, священників Української Греко-Католицької Церкви. І потім її діяльність перекинулася на Східні терени, і під російську частину України теж. Я хочу відзначити, що просвітянами були ті люди, яких ми називаємо цвітом української інтелігенції: Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Михайло Грушевський, і величезна кількість національно свідомих громадян. Основне завдання історичне завдання, яке виконувала «Просвіта» - це виховання національного духу України, збереження ідентичності й українських національних цінностей.
Я особисто переконаний, що просвітянський проект, це один з найуспішніших проектів, які знає українська історія. Тому що із лав просвіти вийшли не лише видатні діячі культури, літератури, історії, мистецтва, але й люди державного мислення, які боролися за незалежність і самостійне українське життя. Тому виховний момент був і залишається одним із найважливіших елементів діяльності «Просвіти» і на сьогоднішній день.
Сьогодні, як ніколи, діяльність «Просвіти» є актуальною, тому що та внутрішня і зовнішня політика, яку проводить влада пов’язана з великими небезпеками для нашої перспективи. Причиною цього є нестача національного елементу. Бракує відданості національній справі і національним державним інтересам. Власне, бракує того, що було властивим діяльності «Просвіти» вцілому.
А Франківське обласне об’єднання як і вцілому всеукраїнське об’єднання «Просвіта» відновило свою діяльністю у формі Товариства Української Мови імені Тараса Шевченка у 1989 році. Тодішня просвіта відіграла ключову роль і в державотворенні, тому що, фактично на території нашої області і на теренах усього західного регіону – це була єдина громадська організація, яка дала своїх національно свідомих кадрів у ради різних рівнів, у тому числі й до Верховної Ради.
У той час при виборах 1990 року від Франківщини обиралися 12 депутатів, то 11 з них були представниками «Просвіти». І саме «Просвіта» їх рекомендувала і пропагувала як кандидатів, які гідні представляти Івано-Франківщину у Верховній Раді України. Усі ці 11 депутатів, у тому числі і я були членами Народної Ради, членами Демократичного Блоку. А Народна Рада була ініціатором проголошення Незалежності України, а до того, проголошення декларації про Державний Суверенітет, та цілу низку законів, які передували проголошенню Незалежності України.
Таким чином, ми можемо з абсолютною впевненістю і обґрунтованістю говорити про державне значення «Просвіти» і в теперішній час.
А які завдання стоять перед «Просвітою» сьогодні?
Це широке ознайомлення громадськості з нашою історією, традиціями, боротьба за наші національні пріоритети і національні цінності, якими без всякого сумніву є українська мова, звичаї, пісні, історія.
І на превеликий жаль, широкий загал не достатньо ознайомлений з тими речами. Адже якби було інакше, такі люди як Табачники не мали б шансів керувати гуманітарними галузями у нашому уряді, і не було б жодних шансів для таких українофобських виступів, які на сьогодні спостерігаємо в інформаційному просторі.
Тому «Просвіта» взяла на себе роль державницької ідеології. Адже немає жодної держави, яка б не мала і не застосовувала державну ідеологію, яка скріплює народ, підсилює державу, і яка складається з сукупності певних поглядів і національних традицій. На жаль, наша держава в цьому ряді складає виняток, тому що державної ідеології як не було з початку проголошення Незалежності України, так і сьогодні її немає. Ми знаємо це, але владні сили продовжують керуватися принципами групового егоїзму, інтересами олігархії, або інтересами сусідньої країни, а не державними чи суспільними інтересами.
З якого часу Ви очолюєте Франківську «Просвіту»?
Франківську «Просвіту» я очолюю вже вдруге. Перший раз мене обрали у 2003 році, це після закінчення моєї місії уповноваженого посла в Грузії, другий раз обрали наприкінці 2009 року, після закінчення моєї місії українського посла в Азербайджані.
То які заходи проводить Франківський осередок «Просвіти»?
Ми маємо у своєму розпорядженні цілий будинок. Це пристойне велике приміщення, де ми збираємося. Ми організували наше просвітянське видавництво, видаємо тижневик «Галицька Просвіта», де інформуємо громадян про основні події і проблеми, які є у нашому суспільстві. У цьому будинку на 1 поверсі ми відкрили українську книгарню. Вона користується популярністю. Сюди заходить багато людей, бо знають, що тут пустих книжок немає.
У нас є власний автобус, і ми дуже часто в межах області практикуємо виїздні концерти та невеликі театральні вистави. У нас є декілька художніх колективів. Ми виступаємо перед людьми із словом, і в той же час з українською патріотичною піснею. До цього ми залучаємо студентську молодь, яка з великим задоволенням виступає на сцені.
Крім постійних виїздів з концертами, маємо регулярні виступи у засобах масової інформації: на обласному радіо, та радіо на хвилях 105,8 Fm«Дзвони», на телепрограмах. Якраз кілька днів тому мав інтерв’ю, у якому розповідав про діяльність «Просвіти».
Хочу відзначити, що поступово йде процес передачі українських традицій через «Молоду Просвіту». І ми стараємося, щоб «Молода просвіта» була в студентських колективах і щоб була діяльність і співпраця між «Просвітою» і її молодіжним крилом. Щоб цю просвітянську традицію передати молодому поколінню. Бо якщо ми цю традицію не відновимо, ми не будемо мати справжньої України. А Україна має бути для українців в такому ж розумінні цього слова як Польща для поляків, Німеччина для німців тощо.
Для того щоб відновити, власне, українську державність за змістом, а не за формою, у 2004 році ми розробили концепцію відродження «Просвіти» у кожному селі області і в кожному трудовому колективі міста.
Ми поставили собі надскладне у теперішній час завдання – відновити «Просвіту». Бо, як ми знаємо, в Галичині в Австрійські і Польські часи практично в кожному селі дуже активно працювала «Просвіта». І наші попередники не придумували собі створення десятків чи сотень громадських організацій і політичних партій, які більше роз’єднують, а не об’єднують людей. Зараз люди витрачають свою енергію на взаємопоборювання, а не на «Просвіту», власне, і не на національний інтерес. А наші попередники утворили одну, але дуже потужну і дуже розгалужену організацію. І тому ми хочемо відродити цю історичну традицію – цей надзвичайно успішний проект Галицького плану, і відродити його в теперішніх умовах.
Дана концепція передбачає створення в кожному селі просвітянського ядра, іншими словами активу, в який би входили священики, незалежно від конфесій (Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП) та Української Автокефальної Православної Церкви( УАПЦ). Їхні представники мають не лише молити Всевишнього за Україну і відправляти Богослужіння. Бо митрополит Андрей Шептицький заповідав, що служіння Богові означає служіння людям, в тому числі й громадським інтересам. І, власне кажучи, історія нам дає той приклад, що в Австрійські часи більшість осередків «Просвіти» очолювали священики.
Отже, ядро сільського осередку мав би складати священик, директор школи, активні вчителі, сільський голова, бо він же обраний людьми, і має довіру, і завдання в нього відповідне, керівник чи працівник закладу культури, якщо там є клуб, сільська інтелігенція, фермери чи інші господарі, які мають схильність і потребу в громадській роботі.
Після створення таких осередків «Просвіти» ми плануємо вирішувати проблеми не лише в плані культурницького виховання (не тільки проведення заходів із вшанування історичних дат, видатних людей), а й таких речей як устрій села та його економічний розвиток. Село в якому діятиме такий актив, не зможе обрати таких пустих людей до Верховної, обласної чи районної рад. Таке село не зможе погодитися на таких президентів чи урядовців, яких ми маємо сьогодні.
Наразі, нашим основним завданням є реалізація цієї концепції.
А хто може складати просвітянське ядро міського трудового колективу?
У кожному місті є свої трудові колективи. В першу чергу ми беремось відроджувати «Просвіту» в освітянських колективах, закладах охорони здоров’я та культури. Звичайно ж, до цього проекту можуть долучитися всі охочі мешканці області та України вцілому з інших трудових колективів.
Цю роботу намагаємося проводити в широкому масштабі, і вважаємо, що це треба робити в межах всієї держави. І якщо ми говоримо про громадянське суспільство, то повинні бути свідомі громади.
Дякую Вам за розмову.
