Архієпископ Ігор (Ісіченко)

Жанна Титаренко | Субота, 3 липня 2010, 15:53

Архієпископ Ігор (Ісіченко) вже зараз є видатною та відомою постаттю не лише в Харкові та Україні, а й далеко за їхніми межами. Саме ця людина, безумовно, уособлює альтернативний до іноземної російської церкви шлях розвитку, власне, Церкви Української.

Хресне ім’я Юрій, син Андрія та Марії. Батько - інженер-будівельник, мати вчителька хімії. Народився 28 січня 1956 р. в Мурапталовському радгоспі Куюрґазинського р-ну Башкирської АССР Російської СФСР. Того ж року родина повернулася до міста Балаклії Харківської обл. Там навчався в середній школі № 2 (1963-1973), працював столяром, коректором районної друкарні (1973-1974).

Навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету протягом 1974-1979 рр. (спеціальність - українська мова та література). 1979-1981 рр. працював викладачем української мови та літератури в середній школі № 6 м.Балаклії. З лютого 1981 р. - викладач (згодом доцент) кафедри історії української літератури Харківського державного університету - пізніше Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. З 2006 р. веде курс «Українське літературне бароко» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Київ).

1987 р. захистив дисертацію на ступінь кандидата філологічних наук «Києво-Печерський патерик в історико-літературному процесі XVI-XVIII ст. на Україні». Текст дисертації видано окремо:

Ісіченко Ю.А. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця XVI - початку XVIII ст. на Україні. - К.: Наук. думка, 1990. - 180 с.

Наукові дослідження присвячені поетиці середньовічної та барокової прози, історії Церкви, аскетичній культурі. Автор десятків публікацій з проблем духовного життя, суспільної ролі Церкви.

У співавторстві з В.С.Калашником і А.О.Свашенко видав «Самоучитель украинского языка» (К.: Вища школа, 1989; 2-е вид. - К.: Вища школа, 1990).

Пастирські праці за 1993-2005 рр. видані окремою збіркою: «Дім Мій буде домом молитви» (Харків-Львів, 2006), інтерв’ю видані збіркою «Розмови на межі тисячоліть» (Харків-Львів, 2008).

1988-1990 рр. працював у громадсько-політичних організаціях «Спадщина», Товариство української мови ім.Т.Шевченка, Народний Рух України, брав участь у їхньому створенні на Харківщині. 15 лютого 1990 р. організував ініціативну групу для створення православного братства, 7 липня 1990 р. очолив Українське Православне Братство на Харківщині, яке згодом увійшло до Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозваного УАПЦ. 13 грудня 1991 р. - 12 грудня 1992 р. був головою Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозваного.

Монаший постриг з іменем Ігоря прийняв 12 березня 1992 р. в Свято-Михайлівському монастирі м.Києва (таємно). Організував перший єпархіяльний собор 5 квітня 1992 р. і відновлення Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. З благословення Патріярха Київського і всієї України Мстислава 20 грудня 1992 р. висвячений на ієродиякона, 4 січня 1993 р. - на ієромонаха, 12 липня 1993 р. - на єпископа Харківського і Полтавського. З передсмертної волі патріярха Мстислава рукоположення відправили архиєпископ Петро Петрусь, єпископ Михаїл Дуткевич, єпископ Теоктист Пересада.

17 жовтня 1996 р. указом патріярха Димитрія призначений керуючим справами Патріярхії УАПЦ. 14 вересня 2000 р. обраний на цю посаду Помісним Собором УАПЦ. Тимчасово керував Черкаською (1997-1998), Київською (2000-2001) єпархіями. 29 травня 1997 р. Помісним Собором УАПЦ піднесений у ступінь архиєпископа. Після упокоєння патріярха Димитрія перебуває під омофором митрополита УАПЦ в діяспорі. 27 вересня 2000 р. призначений митрополитом Константином його особистим представником в Україні.

Ректор Колеґії Патріярха Мстислава – вищої богословської школи в Харкові (з 1994 р.). Директор Українського центру візантиністики і патрології (з 2002 р.). 14 травня 2009 р. захистив у Києво-Могилянській академії докторську дисертацію "Аскетична література Київської Руси". Текст дисертації вийшов друком 2005 р.