Чорна книга статуеток. Розділ III-IV

Розділ III

Вона розплющила очі. В голові промайнула перша думка: де я , що зі мною? Тут же почувся чоловічий тенор: «ти моя полонянка».

«Хто Ви?» - запитала Косміка.

«У записці ясно було вказано: Король Страху, - їдко відповів тенор, – але ти можеш називати мене Варрх».

-Чому я тут?

-Всьому свій час крихітко.

І знову їдкий сміх.

-Відпустіть мене, прошу… Я ще молода і хочу жити.

-«А це залежить від тебе», - процідив крізь зуби Варх. Потім знову повторився їдкий сміх. Почулися стихаючі кроки.

Довкола була чорнюча темрява і Косміка нічого не могла побачити. Вона спробувала підвестися, але чиясь міцна рука знову вклала її на досить тверде ліжко. Потім почувся голос, який не можна порівняти ні з чоловічим ні з жіночим.

-Я Рррро, охоронець великого Варрха. І я зроблю все аби ти звідси не вийшла раніше ніж захоче твій господар.

Косміка відчула що втрачає свідомість. Охоронець зареготав так голосно, що аж вуха заклало. Почалося якесь марення. Ось ніби Косміка йде по дорозі у якомусь селі, а за нею ніби хтось слідкує. Їй мариться, що вона біжить, тікає. Але її ловлять. Марення повторюється декілька разів. Нараз дівчина прийшла до тями. М’яке матове світло падало звідкись з гори, але стелі як такої не було. Стін, вікон, підлоги, та всього що можна назвати кімнатою також. Вона була ніби підвішена в повітрі – в тягучому, густому та в’язкому. Перед нею стояли троє: істота з довгими руками та довгим волоссям, очевидно це був сам Варр, та двоє карликів, очі яких були абсолютно круглі.

«Прокинулась?, - їдко запитала істота. Слухай сюди: ми тебе відпустимо, але ти повинна викрасти розробки свого батька і передати мені».

«А якщо я цього не зроблю?», - запитала Косміка.

«Зробиш, - процідив крізь зуби Варр - мої охоронці Рррро та Рррре тобі допоможуть».

Щось зблиснуло і Косміка опинилась у своїй квартирі. Перед нею лежала чорна книга обставлена різноманітними статуетками, з поміж яких були і змії, що борються і покалічений янгол. Карлики стояли поряд. Бери оцю статуетку, промовив Рррре, показавши на статуетку дівчини на колінах, подаруєш її своєму батькові. Доки він буде її розглядати, ти відімкнеш сейф і візьмеш відтіля жовту папку. Косміка заперечливо хитнула головою. В цей час хтось із карликів боляче вщипнув її за ногу. Свідомість її відімкнулася…

Коли Ачпол прийшов у квартиру сестри, він побачив книгу і безліч статуеток. Косміки там не було. Ачпол гірко заплакав. Раптом щось зблиснуло і Косміка опинилася перед ним на підлозі. Біля неї стояли два карлики. Брат кинувся до неї, але боляче вдарився об щось невидиме і втратив свідомість.

Розділ IV

Гей-гей-гей
Наш великий повелитель
Наш начальник і учитель – 
Всемогутній Варр
Гей-гей-гей
Він нам захист і опора
Бо сильніший він за Бога
Всемогутній Варр

Вулицею йшла багаточисленна процесія і наспівувала ці слова. Люди були вдягнені у довгі сині одежі. А на підборіддях у кожного красувався синій кружечок. Кружечки ці були різного розміру і це могло означати ієрархічну ступінь. Попереду йшли люди з великими кружечками, а позаду – з ледь-помітними цяточками. Побачивши Косміку в супроводі карликів процесія враз зупинилася. «Слава великим охоронцям!», - загукали люди з кружечками. Потім цей вигук пішов далі й далі, аж до кінця процесії. Карлики у свою чергу клали праву руку на маківку голови і в цім, мабуть, вітали процесію.

Дійшовши до потрібного їм будинку, Косміка з охоронцями зайшли всередину. Професор Стреор сидів перед монітором масажуючи втомлені очі. Побачивши доньку він привітався і запитав: «я чув ти отримала якусь дурну посилку?». Косміка мовчки протягнула йому статуетку дівчини на колінах. «Яка краса», - промовив професор - яка тонка робота». Він зачаровано розглядав статуетку, а тим часом Косміка відмикала сейф. Товстелезна жовта папка лежала зверху. Дівчина взяла її і замкнула сейф.

Коли вийшли на вулицю, карлики раптово зникли, прихопивши з собою жовту папку. А Косміка залишилася стояти сама. В голові снувалася думка: «що ж я наробила?». Вона кинулася в дім батька, а батько вже лежав мертвий. Він застрелився, дізнавшись, що розробки вже вкрадені. Горю дівчини не було меж…

А в той час Ачпол, який прийшов до тями, телефонував батькові: чи знає він де Косміка. Але дівчина не чула дзвінків заливаючися слізьми.

Чекайте продовження.