Містична поезія
... Непевну твердь, вщерть сповнену тугою,
Чи злобні дії невідомих нам створінь?
-О Світлий! - Всі ми хочем буть з тобою
- Чи це не так? Можливо хтось втече у тінь?
Тепер їм шлях наверх закрито, й хтось мурує
З крижин неначе, поміж нами шар,
Із помислів брудних, й думок про Бога всує,-
І чорних душ, що виснуть мов тягар..
Ще в нашім світі видно, ще відкриті очі,
Бо знизу безліч ще страшніш світів...
В безодню ринути, на дно , ніхто не хоче:
Прискорить шлях до пекла й поготів!
Та знаємо, -о розпач, що близька розплата,
І знизу намагаються пройти,-
Ті, що вже звідали пекельних мук достатньо
І тягнуться до світла крізь світи!
- Ми ж навпаки,- що за дурні старання,-
Все нижче опускаємось туди,
- Де більш нема нічого, крім страждання
Де Господа, любов не відродить..
Я знаю, на знетямлених спиратись годі;-
Господь смиренним вихід, лиш дає:
В брудній і темній,- крижаній породі
До світла шлях,- хай кожен сам проб'є..
Я теж відкину геть, брудні пітьми кайдани,
Що біллю стримують наверх душі порив!!
Містичним маяком, горять Христа криваві рани,
Що смертю смерть зборов і істину відкрив...
