В Літмузеї відсвяткували таборове Різдво (фото)
Того ж дня відбувся вечір пам’яті українських дисидентів – Євгена Сверстюка, Василя Стуса, Василя Симоненка та інших. До речі, традиція святкування 14 січня «Різдвяних Василів» була започаткована Євгеном Сверстюком.
Тетяна Пилипчук, завідувачка науково-досліднім відділом Літмузею: «Нажаль, 1 грудня 2014 року не стало Євгена Олександровича Сверстюка. Він був другом нашого музею. Ми з ним багато спілкувалися про ті події 60-70-х років, про рух опору 60-х. З 1989-го він кожного року 14 січня на День Василя Великого відзначав своїх «Різдвяних Василів». День пам’яті Василя Симоненка та Василя Стуса. Адже вони обидва народились майже на Різдво. І ми вирішили, власне, продовжити цю традицію пам’яті наших шістдесятників. Тих, хто боровся з незалежність України. І влаштувати ось такий захід. Відсвяткувати Різдво так, як його святкували в таборах наші політв’язні».
Працівниці Літмузею розповіли про різдвяні традиції, яким політв’язні продовжували слідувати в таборових умовах. Відвідувачі дізналися, яким чином їм вдавалося відтворити атмосферу свята всупереч таборовим правилам та заборонам. Для одних святкування Різдва було частиною традиції, для інших – актом опору совєтській системі.
Ілля Ріссенберг, харківський поет: «Ми зараз є свідками історії дисидентства, того, що має бути в історичній пам’яті як героїзм українського народу. Та ще однієї історії, яка пишеться зараз, на наших очах. Це боротьба знову таки за незалежність нашої молоді, нашої армії, нашого народу. І ці дві історії можна бачити як одну єдину. Є такі начебто містичні співпадіння в цих історіях. Ці великі герої , дисиденти, у більшості своїй вмирали в середині вісімдесятих. Як це воно було? Це ж не 1937 рік. Але вони віддавали своє життя до останньої краплі саме тоді. Як мені здається, це було принесення на вівтар жертви задля того, щоб знищити радянську деспотію. І за декілька років саме так воно і відбулося».
Потім відвідувачі могли власноруч приготувати святкове частування, яке колись була на столах політв’язнів. Для цього вони використовували тільки ті продукти, які вони могли отримати від друзів та родичів. Так на столі з’явилися торт з хліба, кутя та узвар. Не обійшлось і без різдвяних прикрас: відвідувачі оздоблювали гілку ялинки листівками та вишитими свічками. Після цього вони заспівали різдвяних пісень.
