Монте-Карло у Харківському концтаборі. Едуард Зуб розповів про факти з життя у 1920-1922 рр.

Тетяна Зарубіна  |  Субота, 14 травня 2016, 21:46
Відомий харківський історик Едуард Зуб у межах харківської відкритої школи історії від проекту “LIKБЕЗ. Історичний фронт” прочитав лекцію Харківський концтабір в 1920-1922 рр.
Монте-Карло у Харківському концтаборі. Едуард Зуб розповів про факти з життя у 1920-1922 рр.

Едуард розповів про свої дослідження та виникнення такого явища, як концтабір: «Власне, потреба влади у робочих руках і спонукала до появи табору. Концтабір було створено ЧК у досить короткий термін. Спершу він знаходився у приміщенні Олексіївського ремісничого училища на Холодній горі. З з серпня 1920-го по лютий 1922-го концентраційний табір знаходився за адресою по вул. Сумській, 61 у будинку Юзефовича, відомого, як «Палац Одруження» з 1963 року. Відбулася «передислокація» не пізніше 17 серпня. Бо саме цим днем датовано наказ №81, де говориться, як про вже здійснений, «перехід табору до  іншого приміщення.

Палац Одруження чи концентраційний табір?

4 грудня 1920 року друкований орган ЦК КП(б)У і Харківського губкому написав: «Из всех мест заключения города Харькова концентрационный лагерь – «место» наиболее образцовое. Помещается в роскошном особняке одного из крупнейших харьковских капиталистов. Хорошо отапливается. Прекрасно освещается. Ни дать, ни взять – уголок Монте-Карло, которому не доставало лишь только рулетки».

Але, за словами історика, усе було зовсім не так добре: «Всупереч твердженням «Коммуниста», колишньому будинку Юзефовича багато чого «не вистачало». Вбогим було не тільки одяг і взуття, а й харчування вязнів. Отже, якщо й нагадував він курорт, то дуже вже віддалено.

18 вересня 1920 року завідуючий підвідділом примусових робіт товариш Циганенко повідомляв губвиконком: «Значна частина арештованих босі, роздягнені, і посилати їх на роботу… немає можливості. Прошу вашого сприяння… до одночасного отримання обмундирування для караулу і співробітників, а також лаптів для арештованих», - розповів історик слухачам лекції.

При цьому Едуард зауважив, що попит на підневільних робітників був колосальним, а сфера їх використання – надзвичайно широкою.

Що стосується чисельності, то станом на 1 серпня 1921 року «за списком» був 351 в’язень, а фактично – 163. Та обслуговували і охороняли їх аж 104 співробітника.

Але згодом штучний концтабір почав втрачати своє значення. Наказом від 21 лютого 1922 року з табору до холодногірської тюрми перевели «для подальшого відбування покарання» 12 чоловік з тих числа тих, хто мав солідні терміни. А наступного дня звільнили з під варти останніх 59 в’язнів. Колишній особняк Юзефовича позбувся, врешті-решт, невластивих архітектурному шедевру функцій. Ось так і скінчилася історія табору.

Едуард Зуб – історик, краєзнавець, автор книжки  «Харьковская ЧеКа. Прощание с мифами» (Харків, 2012). Досліджує діяльність радянського репресивного апарату на Харківщині в 1917-1922 роках.

Наступні лекції у рамках відкритої  школи історії відбудуться завтра, о 12.00 — 13.30 Кирило Галушко (Київ). Назва і територія України: міфи і факти, 13.45 — 15.00 Андрій Домановський (Харків). Кримський ханат в контексті історії України: перезавантаження, 15.15 — 16.45 Геннадій Єфіменко (Київ). Чи був Харків першою столицею України?

comments powered by HyperComments