На фестивалі Kharkiv MeetDocs відбулися три всеукраїнські прем'єри
Її героями стали російські «відмовники совісті» — хлопці, які відстоюють у вкрай мілітаризованому суспільстві своє право не вбивати людей за наказом Кремля. Показ на фестивалі став прем'єрою в Україні. Також уперше український глядач зміг побачити картину про знаменитого російського акціоніста «Павленський. Голе життя» та фільм про Добропілля «Довге відлуння».
Організатори фестивалю прагнули вибирати для показу фільми, цікаві не лише фахівцям, але й широкому загалу глядачів, які розкривають теми, що хвилюють багатьох людей. Про те, як змінилося життя на Донбасі після початку війни знімають безліч репортажів — український глядач їх із інтересом дивиться. Але режисерам Лукашу Лакоми та Вероніці Гласуновій вдалося більше — вони знімали життя звичайного містечка Добропілля ще до 2014 року. На їхніх очах містечко дізнавалося про протести в Києві, початок війни, мобілізацію.
Але, як часто буває, за новинним приводом ховається найцікавіше і найважливіше — місто на території АТО живе своїм банальним та одночасно унікальним життям. Незважаючи на всі стереотипи щодо шахтарських містечок, життя тут здається цікавим і незвичним, а багато хто з місцевих «диваків» викликає щиру симпатію. Авторам вдалося створити унікальний документ епохи, зафіксувати зміни, що відбуваються з містом та його людьми.
Зафіксувати біографію людини, задокументувати найгучніші висловлювання художника спробувала Дар’я Хрєнова у фільмі «Павленський. Голе життя». Фільм розповідає про життя Петра Павленського — найяскравішого художника-акціоніста епохи, який підриває підвалини путінського режиму самим фактом свого існування. Сам Павленський не лише активно включався у процес зйомок і монтажу, а й навіть надсилав свої архівні матеріали Дар’ї Хрєновій, і зробив її оператором своєї акції «Загроза», коли підпалював двері до управління ФСБ. У травні Павленський встиг виїхати до Франції — російський Слідчий комітет порушив проти нього кримінальну справу.
Для закриття фестивалю було обрано фільм «Переконання». У Росії, що постійно проводить офіційні та неоголошені війни, мілітаризм став нормою. У той же час, законодавство містить демократичну норму — право людини не служити в армії, якщо військова справа суперечить її переконанням. Режисер Тетяна Чистова знімала засідання спеціальних комісій, на яких призовники відстоювали своє право не брати до рук зброю, не вирушати до Грузії, в Сирію або на Донбас, щоб загинути за чужі для них інтереси. Критика стверджує, що низка героїв фільму та їхніх суддів стає відображенням російського суспільства — зовні одноманітно покірного, але при близькому розгляді наповненого сміливцями, готовими боротися за свої права.
Український режисер-документаліст Сергій Буковський, який представляв на фестивалі свої фільми «Головна роль» та «Живі», особливо високо цінує роботи своїх російських колег, уперше показані в Україні:
"Ці фільми показують нам іншу Росію. Коли-небудь конфлікт між нашими країнами закінчиться, і нам доведеться мати справу не з нинішньою Росією, а із зовсім іншою. Тож її голос звучить завдяки російським документалістам. Особливо важливим мені вважається, що ці картини, які у Росії практично неможливо показати публічно, демонструються у Харкові, неподалік від російського кордону. Якщо Харків стане таким майданчиком для розмови з іншою Росією, це буде чудово».
Російський колега Буковського, російський режисер Аскольд Куров, що також представив на фестивалі дві своїх роботи — «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова» та «Діти 404», знайшов паралелі між прем'єрами та показаною на фестивалі ретроспективою:
«Ми дивилися чудовий фільм Фелікса Соболєва «Я та інші», де як раз демонструється вплив більшості. І те, що такі фільми, як «Павленський. Голе життя» або «Переконання» з'являються, означає, що в Росії є люди, які думають незалежно, самостійно. Мені теж було приємно побачити на дискусіях у Харкові глядачів, що вміють вільно мислити та ставляться з розумінням. Це дуже важливо для автора».
Першорядне значення глядача для фестивалю підтверджує і голова оргкомітету Kharkiv MeetDocs Євгенія Крігсхайм: «Харківський глядач готовий до кінофестивалю, до розмови на складні та важливі теми, скучив за якісною документалістикою та має потребу в своєму фестивалі. Ми плануємо повернутися у наступному році зі значно розширеною програмою, не на три дні, а, наприклад, на сім. І, можливо, з повноцінним конкурсом. У будь-якому випадку, ми знову привеземо найкращі документальні фільми».
Нагадаємо, що міжнародний кінофестиваль документального кіно про права людини Kharkiv MeetDocs проходив у Харкові з 29 вересня до 1 жовтня на трьох локаціях: у Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна, Театрально-концертному центрі (колишній Малий зал ХНАТОБ імені М.В.Лисенка), Кінотеатрі «8 ½». Було показано 12 фільмів, проведено чотири майстер-класи та панельні дискусії. Крім національних, відбулися дві харківські прем'єри: «Школа №3» (фільм-відкриття фестивалю) та «Діти 404». Після показу картини «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова» та обговорення фільму з режисером Аскольдом Куровим відбувся флешмоб #ПораОтпускать, під час якого всі глядачі підняли таблички з вимогою звільнити Олега Сенцова.
