Олесь Гончар описав факти війни і величезну любов до українського народу

Жанна Титаренко  |  П'ятниця, 2 квітня 2010, 12:00
3 квітня українська громада відзначатиме 92 річницю від дня народження українського письменника Олеся Гончара. Він правдиво зображував події Другої Світової війни, але водночас створив найсвітліші людські образи, тепло яких ми продовжуємо отримувати сьогодні.
Олесь Гончар описав факти війни і величезну любов до українського народу

Упродовж усього творчого шляху Олесь Гончар залишався відданим творам малого жанру, зокрема новелам, які потім Григір Тютюнник прирівнював до поезії і в такому порівнянні немає ані найменшого перебільшення. Життєва історія персонажу, часто вміщувалася на шести сторінках, а прочитавши їх, можна побачити десятиліття наших злиднів і духовне падіння цілого народу.

Книжки Олеся Гончара, за словами П.Загребельного, "відбивають нашу епоху, мовби в якихось найхарактерніших, сказати б, універсальних виявах", Повною мірою це стосується новели "Тронка", що її Д. Павличко небезпідставно назвав книгою доби.

У творах Олеся Гончара досліджується походження хамства людського, грубощів, черствості, душевної глухоти. У полоні такої душевної глухоти живе не один персонаж новел і романів Олеся Гончара. Автор на психологічному рівні доводить, що людина, яка постійно бачить біля себе зло може з ним примиритися, звикнути до нього, а потім уже не буде надто складно залучитися і в співучасники. Олесь гончар зображує як народжується і розвивається протест проти соціальної несправедливості і морального гніту.

Образ рідної землі неодноразово поставав у смертях і трагізмі нерівної боротьби. Але Олесь Гончар не оминув, ту природну несумісність людини і зброї, людства і воєн. Це легко відчувати читаючи романи “Прапороносці” та “Досвітні вогні”. Паралельно з воєнними діями, Олесь Гончар зобразив світле кохання в усіх його людських проявах, переживаннях і трагічності. Але кохання часто гине з невідомих чи наполовину відомих обставин і в мирний час, а жорстокість сучасного світу, в свою чергу, не займає саму останню ланку.

Простежуючи, як письменник розробляє у своїй творчості тему збереження і нагромадження у світі енергії гуманності та доброти, необхідно водночас підкреслити: той загальнолюдський відгук, що його здатна викликати Гончарева проза, має своєю першопричиною глибоке національне вкорінення його слова. Усі найкращі, наймиліші барви і тони рідної України відчуваються у його слові, повсякчас звучить у них симфонія національної історії, гордість за приналежність до свого талановитого і працьовитого народу, що сповнює найсвітліших героїв письменника.

Олесь Гончар відкривав у людських душах світлі і здорові джерела, і в той складний час, коли побачити і відчути щось гарне було не так уже й легко, митець надавав перевагу зображенню людей зі світлом у душі. Можливо, написати просто про те, що відбувається навколо, було б дещо легше, оскільки створюючи образи людей зі світлим станом душі, необхідно брати щось за основу. Тоді де ж Олесь Гончар знаходив це світло і любов? Можливо, в собі, але це уявити складно... І тут можна стверджувати, що в нашому українському народові була і висока любов, і чиста совість, і почуття вірності перед Батьківщиною, і наша українська культура, і все те, що давало нам право бути українською нацією.

Олесь Гончар і сьогодні стоїть на варті духовності людини, береже її у  час НТП, береже, її поетичний початок життя, береже, її первісний вогонь краси.  

comments powered by HyperComments