Яке сімейне життя характерне для міст України
Моя подруга жінка сучасна. Її сім’я має 2 комп’ютери, 2 телевізори, пральний автомат та іншу домашню машинерію, а мобілок по 2 на кожну особу, включаючи малечу. У неї все те не стоїть мертвим капіталом, вона активно його використовує. Ось щойно зателефонувала, щоб повідомити, що до свекрухи на вихідні їхати не буде,
- Бо що там зараз робити?.. Жуків труїти на грядці?.. Вибачайте, не цікаво. Їхати треба пізніше, як поспіють яблучка, грушки, картопелька підросте.
- Що домочадці роблять?
- Мала черговий серіал дивиться. Хай дивиться, менше носа буде сунути, куди її не просять. Старший синочок Толя на комп’ютері грається. Хай грається, зате на під наглядом мами, з компанією поганою не зв’яжеться, від дівок подалі. О, Ви не знаєте, які зараз дівчата... Їм по 13, а самі на шию вішаються. А Толя у мене розумничок.
- А вчиться як?
- Та не дуже... Та то пусте, зараз, аби гроші. І в ВНЗ найкращий влаштуємо, і на роботу, де не пильно й не жарко.
- А в армію йтиме?
- Та не йтиме, у нього зір поганий, на комп’ютері посадив.
- А коханий що робить?
- Відпочиває, треба інколи повідок послабляти, щоб не втік. Казав: “Давай за місто, на пікнік з кумом”. Так я не захотіла трястись в електричці. Купила йому пляшку горілки, пива, тарані на базарі “наловила”, що йому ще треба?.. Он сидить з кумом у дворі.
- А малий що робить?
- Як що? Мультики дивиться. Ми йому накупили всякого. Що попросить, те й поставимо “Шрека” чи “Пакімони”. То Толя як малий був все з книжками носився, прочитай йому та розкажи, розкидає ті книжки, пошматує. А Славко молодець, нікому не набридає, дивиться собі і все. Він у мене розумничок.
- Коли до школи?
- Та восени до школи.
- Чи вміє читати?
- Та не вміє поки що, дві літери знає о – бубличок та ж – жучок.
- А інші?
- Нічого, в школі вивчить. Хай вчителі учать, вони за це заробітну платню одержують. Я що роблю? Зайду на “однокласники”, моя подруга Люська зараз класною косметикою торгує та в магазин збігаю, годувати чимось їх треба, як від комп’ютерів відірвуться.
Задоволена мама, задоволені діти, ніхто нікому не заважає і не набридає. Повна сімейна ідилія. От лише спілкуємося ми все менше. Не розповідаємо на ніч казочки дітям, не читаємо малюкам книжечок. А що може замінити дитині книжечку, яку можна погортати вперед і назад, винести у двір і показати сусідській дитині.
Кажуть науковці, що скоро в бібліотеки люди будуть ходити, як в музеї. Вся інформація буде записана на електронні носії. Але ж диски не довговічні. Через 5 – 10 років їх доводиться відновлювати. Вчені працюють над подовженням їхнього життя, але поки що безрезультатно. Тому хочеться все-таки сподіватися, що книга не зникне з нашого життя і залишиться добрим товаришем для дорослих і дітей.
