Мова є генетичним кодом нації

Жанна Титаренко  |  Середа, 24 березня 2010, 10:12
23 березня 1918 року Центральна Рада оголосила українську мову мовою діловодства. Згодом, совєтська влада замінювала її російською, та все ж вона не зникла і сьогодні є в Україні державною, хоча й ведуться всілякі дискусії навколо її статусу, сфери впливу, повноцінності та лінгвістичної незалежності.
Мова є генетичним кодом нації

Дехто починає доводити схожість української мови з російською, наводячи приклади однокореневих чи інших схожих за вимовою слів. Але білоруська мова теж схожа на російську, та й на українську теж, але ми не маємо права заперечувати самостійне існування і повноцінність цієї мови.

Якщо для аналогічного порівняння взяти африканську мову суахілі і зулу, то вони теж дуже схожі і мають спільні корені, але там нема такої тенденції до нищення мови своїх сусідів.

Якщо ж розглядати поширення арабської мови на величезних територіях Африки та Азії, то там теж не все так добре, як може здаватися на перший погляд. Літературна арабська мова суттєво відрізняється від народної. Той що знає офіційну арабську мову не може розуміти змісту естрадних і народних пісень, а також простих звернень і навіть, в деяких випадках, вітання чи інші слова вдячності. Народна мова має більше ста варіантів, і араб, який проживає в Сомалі не може розуміти того, що проживає в Тунісі.

Ця мовна глобалізація ні до чого гарного не приводить, бо розібратися з правописом стає надто складно, або взагалі неможливо. То чи варто нам підганяти всі мови під російську?... Все одно говорити однаково всі не будуть, бо це неприродно, а ламати всіх “через коліно” є насиллям.

Мова є генетичним кодом нації і тісно пов’язана з культурою та звичаями. На формування мови впливала величезна кількість чинників, починаючи від рельєфу місцевості і до побутових умов народу. Світова інтеграція в усі часи призводила до певного ступеня інтерференції мов, тому дбати про збереження мови як самостійної одиниці стає важко. Але це можливо, бо в слові можна змінити префікс чи суфікс, зробивши його зручним для вимови і запам’ятовування. Адже не в кожної людини є гарні здібності до іноземних мов, і тому така людина буде приречена на часткове несприйняття інформації, що надходить іноземною мовою.

Та знову, хочу повернути Вашу увагу до далекої і теплої Африки. В мові суахілі є слово “цукарь”, що в перекладі означає цукор, “мама” звучить однаково для обох цих мов, “веве” означає “тебе”, “баба” - “батько” а точніше пестлива форма “тато”, але в цій мові є слова “дунія”, що звучить ідентично арабською мовою і означає слово “земля”. У суахілі, як і в арабські мові схожі за вимовою деякі цифри “тату” - “таманія”, “тано” - “теса”, існують різні форми вітання для друзів, батьків, начальника, які в обидвох мовах не допускають заміщення одних форм іншими.

Але з цього всього ніяк не слідує висновок, що наша мова виникла із суахілі, зулу, арабської чи навпаки. Коли мова йде про націю, то лише ворог може шукати подібні слова, пропонуючи для вжитку чужу мову. Завданням нації має бути окремішність рідної мови і турбота про її чистоту.

comments powered by HyperComments