Харків'яни вчора вшанували пам'ять вбитих на вулиці Грушевського
П'ятниця, 24 січня 2014, 14:18
23 січня на харківському Євромайдані активісти вшанували пам’ять загиблих на Грушевського. З квітами, свічками, промовами та траурною панахидою. Загиблих, чиї імена зараз вже відомі, згадували поіменно. Першим був Сергій Нігоян, вірменин, 20 років. Він був родом з Карабаху.
Харків'яни вчора вшанували пам'ять вбитих на вулиці Грушевського

Коли він народився, там розпочалася війна і його родина вихала до Дніпропетровська. Другим загинув Михайло Жизневський, білорус, 25 років(останні року жив на Київщині, був членом УНА-УНСО). Третім – Юрій Вербицький зі Львова, 50 років. Він був кандидатом фізико-математичних наук, співробітником Національної академії наук. «Його довго катували. Його вивезли в ліс, де він помер справді мученицькою смертю», – додав Леонід Онищенко, активіст майдану.

Священик  о. Віктор Маринчак (Українська православна церква Київського патріархату), який по сьогоднішній день залишається незмінним учасником харківського Євромайдану, провів траурну панахиду за загиблими, згадавши кожного з них поіменно.

«Зрозуміло що дуже багато людей, які зникли безвісті 30 листопада та 1 грудня можуть бути уже мертвими, – розповів о. Віктор, – так само зараз зникають люди один за одним. Нам повідомляють, що жертв лише п’ятеро. А насправді їх кількість набагато більша. Це дуже символічно, що за нашу свободу гинуть сини різних народів, для яких Україна стала рідною. Які разом з українцями, росіянами, грузинами, татарами, євреями становлять народ України. Єдиний в своєму прагненні свободи, справедливості і миру».

«Я завжди з вами вітаюсь словами «Доброго вечора всім», – розпорів Євген Захаров, голова Харківської правозахисної групи, – проте сьогодні мені важко це говорити, оскільки  цей вечір не можна називати добрим після того, що відбувається в Києві. Після того насильства, викрадення людей, катувань, завезення людей в ліс та побиття, після якого ті замерзають. Після того, як вночі були напади на активістів автомайдану, як знищили їхні машин, як їх забрали та катували. Вони зараз в відділі. Але в якому стані – досі невідомо. Після того як були погрози декільком редакторам журналів. Після цього всього, після вбивства людей дуже важко говорити «Доброго вечора»».
 

comments powered by HyperComments