Як у Літмузеї збирали допомогу для біженців (ФОТО)
Для останніх 10-го липня, за ініціативи звичайно волонтерів, у рамках благочинного фестивалю «Зігрій літо» був організований збір харчів та засобів першої необхідності (пральні порошки, миючі засоби), дислокацією для чого став харківський Літмузей. Окрім цього, було заплановано концерт, що мав привабити і розважити публіку.
Почувши про цей захід, я без вагань вирішив відвідати його. Під час революційно-військових подій відчуваєш нагальну потребу чимось допомогти людям, котрі або воюють за Україну, або страждають за неї, бо змушені залишити теплі, сімейні гніздечка.
Я був не сам. Перед початком заходу двір Літмузею поволі заповнювався, а люди все прибували. Переважала категорія до 25, але були люди і старшого віку, і зовсім малі, які бігали, всюди заглядали і кидались капцями. Люди розбрідались по дворику, хтось спілкувався зі знайомими чи розглядав майданівське піаніно зі встановленим боксом для збору коштів, дехто щось ніс у купу речей, які мали згодом відправити на місце передання біженцям, дехто релаксував у затінку під яблунею і отримував яблуком по макітрі.
І що найголовніше — купа камер. Такої кількості журналістів я не бачив навіть під час приїзду Кличка в березні. Чи не підтверджує це знову пофігізм сучасного соціуму до політиків ?
Концерт розпочався пізніше запланованого зі вступних слів організаторів. Ганна Кисельова (прізвище не стосується російського божевільного, що полюбляє з’являтись на телеекранах), яку представили як основного «затійника» сьогоднішнього збору-концерту. Вона зазначила, що в Харкові дуже багато біженців із Донбасу. Волонтери зі «Станції Харків» допомагають їм чим можуть, але «є проблема з фасованими продуктами». Якщо в нас є мішок муки, то він може піти на якусь організацію, приміром дитсадок, — сказала пані Ганна, — потрібні засоби гігієни, продукти.
Також волонтер подякувала всім за допомогу і Літмузею за надання місця.
Далі слово взяли інші волонтери. Євгенія Дісс поділилась майже містичним фактом своєї роботи, який полягав у тому, що в людей, котрі збирали допомогу, могли «надходити гроші на картки» тоді, коли вони були конче потрібні, або раптово приїжджали машини з продуктами і так само раптово зникали. Інна Ачкасова відзначила, що біженці з’являються мало чи не щодня, а також назвала центри, де збираються волонтери — Жовтневої Революції, 12 та Блюхера, 23г.
Потім розпочався концерт. Першими виступав гурт «Karri'd'or», котрий виконував тягучі пісні переважно французькою мовою. Після третьої композиції народ став розбрідатись. Вокалістка постійно пила воду і ворушила губами — слів не було чути, оскільки ні сцени, ні мікрофонів не було. Такий собі квартирник під відкритим небом.
Ще запам’ятався гурт «Улица Курзу». Двоє загадкових мужиків під гітару і акордеон співали загадкові похмільні романси та закручено-дворові балади («Дедушка, где твои большие уши?») й так само загадково і незрозуміло говорили в паузах між композиціями. Народ слухав, пританцьовував, ухилявся від яблук.
Захід відбувся. Ми трохи поносили мішки із зібраними речами і, коли завершували, я підняв очі і з подивом помітив — бусик був забитий по самі вінця. Ще один такий захід і організаторам доведеться винаймати «Камаз», попередньо позначивши жовто-блакитними кольорами, бо, гадаю, в українських пілотів, що літають над містом, уже сформувався чіткий рефлекс на ці «Камази»…
