В Літмузеї пройшла презентація книг у перекладі Сергія Жадана та Олександра Бойченка

В збірку «Світлотиск» ввійшли пізні вірші Пауля Целана, які він написав за останні десять років свого життя. Тоді він хворів і часто потрапляв до психіатричної лікарні. За словами Сергія Жадана, до цього часу слов’янськими мовами перекладалися хіба що його ранні твори.

«Тоді і міняється його поетика, – розповів Жадан, – це поезії, написані людиною, яка перебуває у стані просвітлення поміж хворобами. Його вірші набагато складніші, адже в певних моментах ти розумієш, що автора неможливо зрозуміти. Бо там немає сенсу. Це, звичайно, дуже суб’єктивно. І феномен цієї поезії полягає в тому, що поряд з такими темними плямами в його віршах існують надзвичайно прозорі рядки. Або такі вірші, які виглядають певною шарадою чи кросвордом, але всьому цьому знайдеться своє пояснення».

До збірки Тадеуша Боровського «У нас, в Аушвіці…» увійшли оповідання, в яких автор втілив свої враження від нацистських таборів. Його творчість відрізняється тим, що там повністю відсутня будь-яка героїзація в’язнів концтаборів. Саме через це його свого часу звинуватили у паплюженні пам'яті жертв нацистського режиму.

«На мій погляд, це найсильніший письменник, який писав про нацистські концтабори, – розповів Олександр Бойченко, – адже він сам сидів в Аушвіці. Під час війни він був у Варшаві. Там його заарештували і відправили до концтабору. Свої оповідання він написав вже після війни. Ті події стали єдиною темою його творчості».