У Харкові на науковому рівні обговорили мову і правопис

Офіційна назва конференції, ініціатором якої виступив відомий мовознавець, доцент педуніверситету Сергій Вакуленко, – «Унормування, розунормування та перевнормування української мови (1920–2015 рр.)». Зазначення у назві таких розлогих часових меж привернуло додаткову увагу публіки, але й виправдало себе: на конференції говорили і про першу половину ХХ століття, і про наше сьогодення.

З доповідей можна було довідатися, які мовні особливості панували в ту чи ту добу на тій чи іншій українській території, які спроби внормування мовної системи робили українські мовознавці у 1920-і рр., наскільки згубним був вплив ідеології на мовознавство впродовж совєтської доби і якими можуть бути шляхи виправлення ситуації на сьогодні. У центрі уваги, як і варто було сподіватися, стояли правописні питання – ті самі, через які впродовж останніх десятиліть зламано стільки списів.

Серед гостей і доповідачів конференції були науковці з Києва (Людмила Підкуймуха), Івано-Франківська (Микола Лесюк), Чернівців (Людмила Ткач), а також представники двох найсильніших – з погляду української філології – вишів Харкова: Національного університету імені Василя Каразіна (Роман Трифонов) та Державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (Сергій Вакуленко, Наталія Щербакова, Катерина Каруник). Міжнародного статусу заходові надавала присутність двох мовознавців-україністів із закордону: Міхаеля Мозера з Відня (Австрія) та Ляури Ораці з Падуї (Італія).

Роман Трифонов, доцент кафедри української мови ХНУ ім. Каразіна, модератор: Я був запрошений сюди як людина, чиї наукові праці до певної міри стосуються цієї проблематики. Думаю, цей захід важливий для всього мовознавчого середовища, для людей, причетних до питань мовного внормування. Інформацію, озвучену сьогодні, ми маємо враховувати у своїх нормувальних рекомендаціях, до яких, можливо, суспільство буде дослухатися.

Завваживши серед слухачів конференції журналістку і громадську діячку Вікторію Склярову, я спитала в неї, наскільки актуальними, на її думку, обговорювані питання можуть бути для немовознавців, для гуманітарної інтеліґенції в широкому розумінні слова і для Харкова в цілому.

Вікторія Склярова, журналіст, краєзнавець, очільниця Українського клубу Слобідчини: Особисто мене сюди привели ідеї Юрія Шевельова щодо нової України й нового Харкова. Ці ідеї є актуальними й донині – може, сьогодні вони навіть актуальніші, ніж тоді, коли вони були вперше озвучені. Саме читаючи Шевельова, я зацікавилась філологічною проблематикою. Перед Харковом є альтернатива: або зблякнути, стати сіреньким провінційним містом, або перетворитись на ґлобальний простір, відкритий для світових культурних подій. Сьогоднішня подія для мене – ще один штрих до тієї картини, яку ми намагаємося окреслити девізом Kharkiv Going Global.

Більше світлин можна побачити тут: http://varta.kharkov.ua/photo/1108552.html