Юзівка-Сталіне-Донецьк. Хронологiя назви вiдомого мiста
Місто Донецьк протягом стосорокарічної історії змінило три найменування, пройшовши шлях від інфантильної назви Юзівка (інфантильної не лишень зменшувально-простомовною конотацією, але й референцією до «батька-засновника») — через ідеологічну, а отже, зумовлену, назву Сталіне (котра відсилає до ідейного натхненника прийнятої на той момент ідеології) — до самототожної, як видається, назви Донецьк, яка синтезувала традицію, вироблену попередніми роками.
Юзівка — Сталін — Сталіне.
Теза про інфантильність першої назви цього міста, хоча й достеменна з теоретичної точки зору, все-таки потребує уточнення. Юзівка виникла як невеличке призаводське поселення (для якого таке найменування було цілком адекватним) і понад сорок років не тільки не претендувала на вищий статус, але навіть — в особі власників Новоросійського товариства — була проти його підвищення (хазяї Юзівки резонно вважали, що втратять над нею контроль, якщо вона набуде статусу міста й матиме міське врядування). Менше з тим, 1917 року це відбулося, а незабаром було порушене питання і про перейменування міста, чиє наймення безпардонно нагадувало про буржуазне минуле.
Про те, яким чином виник варіант Сталін (назва Сталіне увійшла до вжитку шойно наприкінці 1920-х років), оповідає протокол урочистого засідання Юзівської міськради від 9 березня 1924 року, яке, власне, й ухвалило резолюцію про перейменування. Як випливає з цього документа, назву Сталін було присвоєно місту не інакше, як із метою увічнення пам'яті... Лєніна (нагадаємо, померлого 21 січня 1924 року).
Цей вельми прикметний факт, який за поверхового погляду здається позбавленим якої-будь логіки, при прочитанні протоколу таки виявляє її наявність, одначе відчуття зумисне здійснюваної підміни тільки посилюється. Річ у тім, що обгрунтування зв'язку між В. Лєніним та назвою Сталін, що його виклав, доповідаючи з цього питання, голова міськради Шкадінов, виглядає відверто притягнутим за вуха. Намагаючись насамперед якось «прив'язати» Лєніна до сталі, Шкадінов розпочав з того, що нагадав присутнім про «великі слова» вождя: «Революційна війна є локомотив», і додав, що машиністом на ньому був «наш Ілліч». А позаяк локомотив, продовжував він, «зроблений зі сталі», то «виконком вважає, що символом, який характеризує нашого великого вождя тов. Лєніна буде сталь». Враховуючи також, що в Донбасі «переважає сталева промисловість», закономірно «найменувати м. Юзівку — місто СТАЛІНИМ, а округ та завод СТАЛІНСЬКИМ».
Кричуща штучність викладеної схеми не залишає сумнівів, що смерть Лєніна було використано лише як формальний привід: під увічненням пам'яті вождя чиновники хитро замаскували куди більш прагматичну ціль: назвати місто іменем Й. Сталіна, який виступав у той час на перші ролі в Союзі. Обговорення даного питання, зафіксоване протоколом, потверджує дану тезу.
По-перше, внесену тов. Бергом пропозицію прямо найменувати місто ім'ям Лєніна було різко відкинуто на тій підставі, що вже є Лєнінград, а «таким великим іменем, як Лєнін, розмінюватися не можна». А по-друге, обстоюючи свою позицію, апологети назви Сталін прямо згадали Й. Сталіна. На думку тов. Мойсеєнка, «предложение... о перемене г. Юзовки в Сталин... вполне приемлемо с увековечением памяти Ильича, так как последователем ЛЕНИНА является сталь (?!), его же стальним последователем является его помощник тов. СТАЛИН. Это имя дала ему партия, так как он бьіл тверд и непоколебим — как сталь. Мы же должны быть также тверды и непоколебимы, как сталь. Сталь будет нашим символом и всякая попытка ненавистников стальньгх идей тов. Ленина разобьется о стальную стену...».
Головним аргументом Берга проти такої риторики був той, що по деяким часі заледве хто згадає про те, що місто було перейменовано на честь Лєніна. Так воно, власне, і відбулося: невдовзі Сталіне став асоціюватися не інакше, як із новим вождем. У цьому контексті цікаво зазначити, що місто, попри перейменування, й надалі продовжило нести ім'я хазяїна — тільки тепер не іноземного (Гюза), а свого, союзного. Позбавитися такої печаті «приналежності» дозволила лише третя назва.
Сталіне — Донецьк
Походження сучасної назви нашого міста —Донецьк—не менш цікаве. Сягає воно, певна річ, до гідроніма Донець, одначе спорідненість поміж ними далека й опосередкована. Як ні подібна, із першого погляду, етимологія топоніма Донецьк із походженням назви сусіднього Луганська - насправді це два геть різні процеси. Адже якщо Луганськ одержав своє ім'я безпосередньо від річечки Лугань, що плине його теренами, то Донецьк — не кажучи вже про те, що розташований він досить далеко від річища Дінця, - пов'язує з останнім лише спільний корінь.
Першою ланкою поміж Дінцем та Донецьком став термін Донбас (Донецький басейн), упроваджений 1827 року в обіг інженером Ковалевським. Попервах він мав суто геологічне навантаження, означуючи багаті корисними копалинами землі, проте по мірі зростання економічної значущості регіону поступово втратив вузькоспеціалізоване значення й почав широко вживатись для означення нового соціально-економічного, а почасти й культурного, простору. На початок XX ст. вживання прикметника «донецький» (басейн, регіон тощо) було настілки ж природним, наскільки і необхідним, тож коли зайшлося про виокремлення Донбасу в окрему адміністративно-територіальну одиницю, над назвою довго не думали. Спочатку прикметник «Донецький» увійшов до назви Донецько-Криворізької республіки, а 1919 року на карті й поготів з'явилась Донецька губернія, яка проіснувала до 1925 року. Первісно її центром став згадуваний вище Луганськ, затим — Бахмут (Артемівськ).
Таким чином, на цьому етапі слово «Донецький» та місто Юзівку (Сталіне) іще геть ніщо не пов'язувало. Перша передумова майбутнього перейменування Сталіне у Донецьк виникла щойно 1932 року, коли були повернені до життя великі адміністративно-територіальні утворення, названі областями. Так 2 липня з'явилась Донецька область (що включала території сучасних Донецької та Луганської областей), адміністративним центром якої після деяких вагань між Артемівськом і Сталіне було обрано останній. І хоча 1938 року слово «Донецький» тимчасово зникло з мапи України - указом від 3 червня Донецьку область було розділено на Ворошиловградську (Луганську) та Сталінську (з центром у Сталіне) — згодом процес десталінізації повернув усе на круги своя.
Після XXII з'їзду КПСС та винесення тіла Й. Сталіна з мавзолею (1961) по Союзу прокотилась хвиля перейменувань, яка добігла і наших теренів. Та якщо з назвою області все було зрозуміло — їй просто повернули колишнє найменування, то місто потребувало винаходження імені. Вихід було знайдено настільки ж простий, наскільки й незвичний: утворити назву міста від назви області (як правило, все відбувається з точністю до навпаки!). Указом Президії Верховної Ради УССР від 9 листопада 1961 року це рішення було затверджено.
