Донбас без української - дешево і тупо
Нині в Донецьку на рівні районного та міського відділів освіти обговорюється можливість закриття однієї з донецьких шкіл, розповіла радіостанції Deutsche Welle директор загальноосвітньої школи № 111 з українською мовою навчання Світлана Бабенко. За її словами, вочевидь, цим закладом стане саме україномовна школа, оскільки вона найменш заповнена учнями, при тому що поруч розташовані ще дві школи, повідомила Бабенко.
Директор зазначила, що ситуація непокоїть як педагогічний колектив, так і батьків. Утім, сама директор сподівається, що діти не втратять можливість навчатися українською, оскільки неподалік є ще одна школа з українською мовою навчання.
На думку політолога Станіслава Федорчука, йдеться про поки ще незначну тенденцію, коли під «оптимізацію» чомусь підпадають насамперед україномовні школи. Зокрема минулого тижня ЗМІ повідомили також про намір закрити україномовну школу в м. Лисичанськ Луганській області, зазначив Федорчук. Треба розуміти, каже експерт, що освітні процеси сильно залежать від позиції місцевих рад.
Школа № 3 у Лисичанську існує з 1936 року. Це єдина повна загальноосвітня школа з українською мовою навчання у місті. Про можливість її закриття заявив мер Лисичанська Сергій Дунаєв під час виступу на місцевому телебаченні. Батьки написали колективного листа меру Дунаєву з проханням не закривати школу. Проте, у міськвиконкомі запевняють, що рішення про закриття української школи ще не ухвалено, це питання розглядатиме спеціальна комісія. Утім, як зазначив співробітник прес-служби Лисичанської мерії Микита Бондарев, витрати міського бюджету у цьому році зменшено на 6 мільйонів гривень, а оскільки у Києві вирішили зекономити на освіті та культурі, то відповідну оптимізацію доводиться робити й на місцях.
«Теоретично у школі може навчатися 500 чоловік, але зараз у ній вчиться лише 167 учнів. Це єдина повна середня школа у місті, яка в цьому році не набрала ні 10, ні 11 клас. Те, що люди б’ють тривогу – це для них зрозуміло, але у нас є бюджет, є цифри, є факти», – зазначає Микита Бондарев.
На думку С.Федорчука тенденція до закриття українських шкіл в Донбасі – це непродумана і недальновидна політика місцевої влади. Бо їй дозволено не тільки керувати освітнім процесом, але й практично перетворювати вчительські колективи на фактично виконавців політичної волі правлячої партії. Водночас експерт додав, що ідея із закриттям цієї школи в Донецьку з’явилася не сьогодні і її вже намагалися закрити минулими роками.
«Оптимізація кількості навчальних закладів – це прикриття якихось інших планів», - схильний вважати головний редактор обласної україномовної газети «Донеччина» Ігор Зоц. На його думку, на Донеччині встановилася толерантна мовна ситуація, яка влаштовувала всіх громадян, були також створені необхідні умови, щоб діти опановували українську мову. Раптом, каже експерт, складається ситуація, що хтось у місцевій владі начебто спеціально провокує громадськість і створює напругу в гуманітарній сфері.
На жаль, ідеться про можливе закриття школи з українськими традиціями, а не просто української за назвою, додає Зоц. Утім, є сподівання, що в місцевих можновладців таки вистачить здорового глузду, щоб спокійно проаналізувати ситуацію і не допустити оптимізації, яка заторкне україномовну школу, зазначив Зоц.
