Луганськ: 220 років і півтора роки (фото)

Над містом більше немає знайомого коричневого диму. Камброд, як бомжтаун. Схід, як центр. Центр вже не центр. У кишені множаться рублі, і гривнів тут не буде через пару місяців.

Навпроти знайомих, але тотально порожніх магазинів і ТЦ метуть, як і раніше, тих, хто відпрацьовує за провинність, немає.

Процвітають комісійні, є навіть центральний. Про ціни говорити взагалі не варто: «пепсі» коштує також, як «луганова». «Дассі», «массі», «сади кубані», «джерела абхазії», згущене «молоко срср», які лякають кольором та смаком і інший асортимент, що складно запам'ятовується, який за численними припущеннями бабусь складається з російської гуманітарки, -систематично валить хурами з Ізвариного під конвоєм російської даївців.

Білборди. Наш будинок-наше місто-наша республіка, відстояли свободу - побудуємо республіку, не забудемо -не пробачимо. Найвидатніший був біля будинку профспілок : на увесь торець – «Ти потрібний профспілці -профспілка потрібна тобі». Повз ходять тролейбуси до дня міста з одним єдиним написом: «Побудуємо нову країну».

У людей все добре, усі працюють, і не п'ють шампанське за 180 грн, моляться на людські блага і починають блищати очима, побачивши салямі. У розмовах про нациков рано чи пізно приходять до одного висновку: «миру б», - усе інше не важливе. Багато що не важливе. Таким було місто учора. Сьогодні йому 220 років.

Автор Катерина Ромашкіна