Розплющаться Очі Сліпим (проповідь на Шевченківські дні)
3 Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна!
4 Скажіть тим, що вони боязливого серця: Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас!
5 Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим,
6 Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!
7 І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником вод джерельних; леговище шакалів, в якім спочивали, стане місцем тростини й папірусу (переклад Івана Огієнка).
Особливим же чином ми зупинимося на частині 5-го вірша: “розплющаться очі сліпим”. Трохи ж ширшим контекстом будуть такі вірші 5-6а: “Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик...!”
Які прекрасні вірші... Що ж, Ісая – великий поет. Загалом, ми шануємо усе Боже Слово: кожну книгу Старого чи Нового Заповіту, кожен розділ, кожен вірш. Але є певні книги чи вірші Святого Письма, які особливо важливі для нашого спасіння. Є певні книги, які особливо вражають нас своєю красою. Ісая зумів поєднати і перше, і друге. Він зумів передати нам Божу Добру Новину про спасіння у чудовій поетичній формі.
Людина, яка, будучи фахівцем з давньоєврейської мови, допомагала мені та моїм друзям наблизитися до розуміння книги цього великого пророка, говорила приблизно так: “Ісая – великий єврейський поет. Такий, як Тарас Шевченко для українців”. Що ж, добре пояснення досвідченого вчителя.
Але яким би гарними не були наші земні вчителі, ми маємо іншого – найкращого і найдосконалішого непомильного вчителя – Самого Господа Бога. І Він не тільки створив все суще, але продовжує опікуватися ним: доглядає Своє твориво, як старанний садівник; опікується здоров’ям грішників, як найкращий лікар; навчає нас Своєму Святому Слову, як найдосвідченіший вчитель.
І це навчання надзвичайно важливе. Адже тільки із Письма ми можемо знати дорогу, яка веде до життя вічного. І Бог завжди знаходить можливість передати це послання грішникам – навіть за несприятливих умов. Ще десь 25 років тому ми не могли придбати Біблію так вільно, як зараз. Отже, вірші, над якими ми розмірковуємо зараз, я вперше прочитав не в традиційному перекладі Івана Огієнка. Ще юнаком, я натрапив у шевченковому “Кобзарі” на вірш, який так і називається:
“Ісаія. Глава 35. (Подражаніє)”:
І люди темнії, незрячі,
Дива Господнії побачать.
І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива, –
Се Бог судить, визволяє
Довготерпеливих
Вас, убогих. І воздає
Злодіям за злая!
Тоді, як, Господи, святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить,
Незрячі прозрять, а кривиє,
Мов сарна з гаю, помайнуть.
Німим отверзуться уста;
Прорветься Слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита,
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться; і потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
Який привілей випав українцям – читати вірші найбільшого пророка Старого Заповіту в чудовому переспіві найбільшого національного поета!
Але, що це означає – “розплющаться очі сліпим...!”? Або так, як це у Шевченка – “І люди темнії, незрячі, Дива Господнії побачать”?
Пригадаймо розповідь Св. Луки про зустріч нашого Господа Ісуса Христа із сліпцем біля міста Єрихон. Сліпий, почувши, що Господь поруч, волає до Нього: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! [...] І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога.” (Лк. 18:38б,40-43а)
Отже, це одна із багатьох новозаповітних оповідей про зцілення Ісусом хворого. Св. Іван розповідає нам про сліпого від народження, якого Господь зцілив біля ставу Сілоам. Св. Матвій говорить про зцілення німого біснуватого сліпця... Кожен із вас може продовжити цей список чудесних уздоровлень інших слабих нашим Господом.
Яка мета цих дій Ісуса? Чи вони продиктовані просто щирим жалем до страждань калік? Безперечно, Господь співчуває нашим стражданням, Він бажає уздоровлення потребуючим цього. Але є більш важлива мета – вічне спасіння і фізично, і духовно хворих грішників, якими є всі ми. І це спасіння є справою виключно рук Божих. Для цього Бог стався людиною в Ісусі Христі, для цього Він прожив життя земної людини без гріха, виконавши Закон Божий замість нас. Для цього Він пішов на хрест. Він, Ісус із Назарету, син Марії та Йосипа, і, разом із тим, Син Божий є єдиним нашим Спасителем. Віруючи в Нього, покладаючись на Нього, грішники отримують нове життя. Але спочатку грішнику треба впізнати, побачити свого Спасителя.
Так і Іван Хреститель, перебуваючи у в’язниці, посилає учнів розпитати, чи Ісус і справді є обіцяним Спасителем, чи треба чекати когось іншого. “І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.” (Лк. 7:22).
Отже, Сам Господь пояснює, що Він цими уздоровленнями хворих сповнює пророцтва Старого Заповіту, об’являючи себе Месією.
Яка велика радість охоплює зцілених! Каліка тепер може бачити, чути, вільно пересуватися. Він стає повноцінним членом суспільства: нема необхідності жебрати, людина може не тільки насолоджуватися життям без хвороби, але й сама здатна заробляти на хліб щоденний!
Але у цих чудесах є й глибше значення. Кого бачить першим сліпець, який прозрів? Ісуса! Що найперше чує вчорашній глухий? Він чує Слово нашого Господа! Але ж “віра від слухання”! Що перше говорить зцілений біснуватий глухонімий? Він славить Бога! Він ділиться Доброю Новиною про спасіння із своїми ближніми! Нерідко євангелісти завершують описи таких чудесних одужань таким чином: “І славив він Господа!” Або: “І пішов він за Ісусом!”
Отже, найважливіше в цих “дивах Господніх” – це впізнавання грішником свого Спасителя. Сам Ісус пояснює Івановим учням смисл чудесних уздоровлень: “убогим звіщається Добра Новина”.
Але Письмо також часто використовує інше, не буквальне, але образне значення слова сліпий – це не обов’язково каліка, дуже часто – це невіруючий, сліпий у духовних питаннях. Так наш Господь називає фарисеїв сліпцями, які ведуть інших сліпих до ями, до погибелі. І справді, фарисеї не впізнали Ісуса – обіцяного Писаннями Месії.
Але чи не занадто часто ми згадуємо тих фарисеїв? Адже і кожен із нас нерідко помиляється, навіть будучи вже відновленим до нового життя у Христі. Бо у цьому світі ми залишаємося грішниками, ми все одно маємо “охлялі руки та спотикливі коліна”.
Тому апостол Петро заохочує нас “утікати від пожадливого світового тління” та докласти до цього всю пильність, чесноту, пізнання, стримання, терпеливість, благочестя, братерство та любов. “А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів”. (2Петр.1:9). Цікаво, що часто, грішачи, ми навіть не розуміємо чи не хочемо розуміти, що ми згрішили. У таких випадках гріх буквально засліплює нас. Потрібен той, хто відкриє нам очі. Згадаймо розмову пророка Натана із царем Давидом.
Отже, коли ми грішимо, ми руйнує наші поновлені із Богом стосунки. Для цього не обов’язково когось убивати чи чинити відвертий перелюб. Гріх це, наприклад, завидки чи бажання зла нашому ближньому.
“Мій Боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на одного кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?”
Це вже із Тарасового переспіву 11 псалма. Але трохи нижче Шевченко говорить про нашого воскреслого Господа, про наш єдиний шлях спасіння:
– Воскресну Я! – той Пан вам скаже, –
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих нищих... Возвеличу
Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю Слово.
Повернімося до цього псалма у звичному для нас перекладі: “Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку! Господні слова – слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!” (Пс.11(12):6-7).
Дорогі у Христі! Перебуваймо у чистому Слові Божому, яке Господь поставив коло нас на сторожі! І тоді нам щоденно будуть “розплющуватися очі і відчинятися вуха, ... і ... буде співати безмовний язик...!”
Бо наш Господь Ісус Христос тоді буде щоденно освітлювати нам Дорогу Правди і Життя, адже Він каже нам, як колись учням біля ставку Сілоам: “Я Світло для світу.” (Ів.9:5).
Дорогі у Христі! Живучи у гріховному світі та залишаючись грішниками, ми приречені на фізичну смерть. Але для віруючих це буде тільки тимчасова смерть. Адже очима віри ми бачимо шлях до вічного життя, бо, як Христос воскрес, так і ми воскреснемо. І тому навіть у найважчу пору нашого земного життя ми повторюємо разом із праведним Йовом: “Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...” (Йов 19:25-27а)! Амінь!
„І мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!”
