Мешканці Харкова відзначили 12-ті роковини з Дня смерті В’ячеслава Чорновола
Учасники заходу роздавали листівки з висловлюваннями В’ячеслава Чорновола, згадували його державотворчу діяльність і загибель.
Найбільше, люди обурені тим, що на всі питання про загибель відомого політика донині дають одну й ту ж відповідь: «триває слідство».
Випадкові перехожі мало цікавилися заходом, і дуже дивувалися з того, що в Харкові взагалі є пам’ятна дошка В’ячеславу Чорноволу.
Не є дивиною і те, що жоден представник теперішньої місцевої влади не прийшов до пам’ятної дошки.
Так, усім байдуже, та не байдуже було самому В’ячеславу Чорноволу. Він писав: «Дай, Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі...»
Довідка: Народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеринопільського району, тоді Київської області в сім'ї вчителів.
У совєтські часи сім'я Чорновола зазнала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. 1937 року було заарештовано рідного батькового брата Петра Йосиповича Чорновола, який не повернувся з ув'язнення. Зазнавав переслідувань і батько. Сім'ї доводилося переїжджати з села в село, міняючи місце роботи.
Від часу створення (8—10 вересня 1989 року) Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ.
Ось як про цей час згадував сам В'ячеслав Чорновол: „Ідея створення Руху виникла спонтанно, вона йшла знизу. Прийшов час «розвалу імперії», так званої перебудови. Він закликав низи до дії, а серед інтелігенції, колишніх політв'язнів, політичних діячів виявилися люди, які вирішили очолити цей рух.
Перша спроба створити у Львові «Демократичний фронт сприяння перебудові» була літом 1988 року, але їх тоді розігнали собаками й ОМОНом. Наприкінці 1988 року, зайнявши національно-патріотичні позиції, українську ідею підтримала більшість членів Спілки письменників України.
У березні 1990 року В'ячеслав Чорновол був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року В'ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%).
У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді В'ячеслава Чорновола обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Шеф-редактор незалежної громадсько-політичної газети «Час/Time» (з січня 1995 до травня 1998) і «Час» (з жовтня 1998 до березня 1999).
