Козацькому роду нема переводу

Неділя, 9 ранку, біля Різдво-Богородичного храму в Мерефі не проштовхнутися. Хтось приїхав дітей охрестити, хтось сповідатися,але в основному люди прийшли послухати проповідь місцевого настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці, митрофорного протоiєрея Василя Попадинця. Митрофорний протоiєрей Василь у Мерефі людина дуже шанована і впливова. Люди, що прийшли недільного ранку до храму розповідають, що настоятель може і словом добрим на шлях істинний наставити, а якщо слова не допомагають, то і палицею по спині пройтися. Подейкують, що останній метод  для деяких мерефян  куди більш дієвий, ніж слова…

У церкві билися та махали шаблюкою

Недільного ранку Різдво-Богородичний храм відвідали представники Слобідського козацького війська з благородною місією – прийняти до лав слобідського козачого полку ще трьох людей. Згідно з традицією, посвята в козаки не може обійтися без благословення святого отця.

Митрофорний протоiєрей Василь Попадинець погодився допомогти крайовому отаману Слобідського козацького війська Сергію Потапову провести обряд посвячення. Обряд проходив у церкві, після служби. Вступники до лав козацтва вишикувалися, принесли клятву козака (присягу козацтву). Крайовий отаман, вимовляючи слова посвяти, торкався шашкою плеча та лоба майбутнього козака, а ті, в свою чергу, цілували шашку. Потім отаман харківського районного козацького товариства Слобідського козацького війська Ігор Зюба тричі бив козака нагайкою по спині зі словами «Пам'ятай козак!», на що той відповідав «Пам'ятаю», після чого вставав з колін і підходив за благословенням до батюшки.

Після посвячення в козаки митрофорний протоiєрей Василь подарував крайовому отаману Сергію Потапову Біблію.

«Я дарую вам від нашого приходу закон Божий, щоб він був настільною книгою у вас, як в отамана, і в ваших підлеглих козаків. Я думаю, що козаки повинні шанувати закони Божі і бути захисниками нашої земної вітчизни, прикладом для підростаючого покоління. Адже в нашому суспільстві, козацтво є тим моральним маяком, на який в майбутньому буде орієнтуватися молодь»,- сказав митрофорний протоiєрей Василь.

Запроданець ти чи козак?

Посвячення в козаки потрібно ще заслужити. Як розповів офіційно прийнятий до лав козацтва отаман Нововодолазького району Іван Рибалкін, своє право бути посвяченим у козаки він відстоював майже три роки.

«Я в козацтві близько трьох років уже. У нас термін є для посвяти, тобто має пройти певний час. За цей період ти повинен показати себе в справах, у роботі, щоб було зрозуміло справжній ти козак, чи запроданець. У мене і предки козаками були, так що мені сам Бог велів», – розповів після посвяти Ігор Рибалкін.

Козаки Нової Водолаги вже відремонтували дві церкви і музей. У подальших планах-встановити пам'ятний знак засновникові Нової Водолаги Григорію Донцю, провести 18 лекцій у школі-інтернаті і зробити ще безліч інших корисних справ.

Свято для душі

Посвячення в козаки у давнину було сакральним дійством. Козаки вірили,нібито, посвячених і благословенних козаків не брали ні ворожі кулі, ні шаблі. Зараз з сакрального сенсу цього дійства отаман Сергій Потапов тільки посміхається, мовляв, чого тільки не придумували брати козаки, щоб здаватися сильніше. Однак до самого ритуалу ставиться з належною повагою.

«Це свято для душі, люди запам'ятають цю подію надовго. Це як весілля. Можна піти в РАГС і просто розписатися, без святкування, в принципі, формальності дотримані. Але люди хочуть свята для душі. І це свято, в першу чергу, для новоприбулих до лав козацтва і тільки в другу чергу для нас», – говорить Сергій Потапов

Після офіційного посвячення, козаки прямо у дворі церкви розбили польову кухню і приготували святковий куліш. Після недовгого святкуванні козаки роз’їхалися по домівках відпочивати. Адже козак, для того щоб робити корисні справи, повинен бути бадьорим та у доброму гуморі.