Ірена Карпа – дешева попса чи співочий український Пушкін? Визначалися всім «Jazzterом»

Марина Дем’янова  |  Неділя, 8 квітня 2012, 17:19
«Красива молода дівчина, дуже схожа на українського Пушкіна. Великі губи, фігура, як у підлітка, красиві маленькі груди і пушкінський голос, який про все розповідає з легкою усмішкою» - такою бачить співачку Карпу один з відвідувачів суботнього виступу в клубі «Jazzter».
Ірена Карпа – дешева попса чи співочий український Пушкін? Визначалися всім «Jazzterом»

58-річний Сергій Курганов – викладач початкових класів. Чоловік свято вірить у високу мету скандальних карпівських перформансів. Знайомство своїх малих вихованців з творчістю співачки вчитель тільки заохочує. А нецензурщину в її піснях пояснює так: «Брутальні, еротичні висловлювання – традиція блазнів, скоморохів. Вишукані, барвисті, соковиті українські вислови - створіння високої культури. І чим слово брутальніше, чим сексуальніше, тим більше воно здається таким, над яким працювали багато років». Що ж, коли старше покоління – ба навіть інтелігенція – відвідує подібні виступи, то в українській музичній альтернативі явно не все втрачено. З іншого боку… навряд чи хочу для своєї доці ТАКОГО першого уроку.

7 квітня «Qarpa band» презентували Харкову новий альбом - «And I Made a Man». Платівка – повністю іншомовна. Втім, на суботньому виступі лунали й уже знані публікою українські хіти. Як то «Нє, мене не парить, що ти мене не любиш», «Без мене» та інші. «У нас – одне просте правило: зробити в кожній пісні щось, що до нас ніхто не робив, - розповідає Карпа, - За останні 10 років назбиралися пісні, написані в різних країнах (від Індонезії – до якогось Лаосу чи Швеції) але слухаються вони як цілісна, нормальна платівка». 

Почався виступ із майже годинної затримки. Коли ж епатажна виконавиця таки вийшла на сцену, із зали посипалися нарікання. Карпівського вокалу, мовляв, майже не чути (цього разу – через суто технічні негаразди). На що обурений гітарист огризнувся: коли хтось дуже розумний, запрошують працювати у себе звукорежисером. 

Спочатку співалося нове й досі не чуте: English та трохи французького шансону. Танц-пол проявляв сяку-таку активність, а от дальні ряди явно почали нудитись. Втім, почувши знайомі хіти, люд стрепенувся і гульня пішла на повну.  Сама пані Карпа гоцала так, що аж упріла. Охолоджувалася мінералочкою та старанно витирала змокле чоло серветкою. 

Атмосфера вечора – товариська й «безпонтова». Співачка під час виступу гралася з чиїмось планшетом, а народ за столиками символічно замовляв карпа. Естетика брутальності й стьобу – така вона, альтернатива від «Qarpa band». Їхній лозунг - свобода. Втім, поки – це лише «свобода від…». Чи не час подумати про «свободу задля…»?

 

comments powered by HyperComments