«Non Stop Media - 2012»: художньо про бюрократію, вигідні місця, жінку та український кримінал

Світлана Шкурай  |  Вівторок, 1 травня 2012, 20:49
Двотижневий фестиваль молодіжних проектів «Non Stop Media» розставив усі крапки над і. 30 квітня в «Єрмілов-Центрі» було оголошено імена трьох цьогорічних переможців.
«Non Stop Media - 2012»: художньо про бюрократію, вигідні місця, жінку та український кримінал

Пристрасні поціновувачі сучасного мистецтва насолоджувались  роботами юних авторів, хвалили, критикували, спілкувались і фотографувались під музику гурту «PurPur», який закрив шостий за рахунком фест.

 «Ця виставка схожа на дитячу пісочницю. Батьки приходять до своїх дітей, дивляться на їхню гру. Якщо гарно пасочку зробив, гладять по голівці й дарують щось смачненьке, погано – не дають солодощів. І що з цього вийде, хто стане відомим, тільки сам Бог знає, - так сприймає фестиваль Василій, художник, який 15 років свого життя присвятив професійній освіті, але так і не взяв участі у жодному подібному конкурсі. – Своїх тарганів людству показати не можу, бо треба заробляти гроші. Поки займаюсь дизайном. Слава Богу, що я не в пляшку поліз.» - додає він. До речі, про фінанси. На закритті фестивалю мова йшла і про скасування грошових нагород наступного разу, але остаточне рішення ще не прийняте.  Бути художнику голодним чи не бути – власний вибір кожного, хоча і стороння (бажано фінансова!)  допомога теж не завадить.

Отже, починається нагородження. Третє місце отримав проект «Моя бабушка» Лариси Стадник з Харкова. За словами організаторів, він підкорив журі «виразністю образу, свободою, сміливістю подачі, не клішованим підходом до теми», візуально це серія великих малюнків у стилі примітивізму, що зображують оголених жінок. Друге місце поділили дві роботи однієї авторки Ганни Бикової – «Ноль переход» та «Под присмотром». Обмовлюся трошки про останню. Проходячи повз, одразу і не зрозумієш, що то конкурсна робота, бо насправді – це ваша тінь на фоні кількох картин. Сам проект – прожектор навпроти білої стіни. І нарешті довгоочікуване ім’я переможця! Точніше – переможниці. Нею виявилась Уляна Биченкова також з міста Харкова. Її ідея – показ бюрократичної сутності сучасного суспільства – втілилась у «Территории бесконтрольного», яка являє собою кілька зображень підписів крупним планом і маленькі прототипи – документи, звідки їх було взято. Серед претендентів на головну нагороду була і робота «Жіноче» - кілька надзвичайно акуратних і красиво написаних матів та малюнків геніталій у квітковому обрамленні. Так авторка говорить про сучасних дівчат і вічну жіночу сутність. Чи то сама проблема, чи її втілення до перемоги трохи не дотягнули.

Сучасне мистецтво – річ складна і не зрозуміла кожному, тому і серед глядачів думки з приводу найкращих робіт розходяться. Юля, студентка Академії дизайну, прийшла сюди подивитись на роботи знайомих. Зізнається, що перше місце її не вразило.

Маргарита, гостя фесту: «Я навчаюсь в художньому училищі. Мені цікаве культурне життя Харкова, тому я прийшла подивитись на роботи своїх колег – художників. Можливо, колись теж буде можливість виставитись. Тут я надихаюсь на свої власні роботи, переглядаючи проекти інших художників. Важко визначити кращі, але графічні роботи дуже цікаві, академічні та оригінальні».  Дівчина говорить про кілька портретів, що прикрасили сцену, об’єднаних автором Дмитром Аврамовим у проект «Неприметные люди».

«Добре, що у Харкові є прагнення до мистецтва. – констатує Василій, якого ми вже згадували на початку. - Але це певного роду шоу-бізнес. На видних місцях виставляються «свої». Це як «прохідні місця» на Барабашово: вони завжди дорожчі. Один із критеріїв сучасного мистецтва – викликати шок у людей.  А тут підходиш…В’яло якось, ну, почитаєш. Є зовсім незрозумілі проекти. А є шокуючі, як у того хлопця. Він знайшов фішку і проявив у цьому себе. Все інше сіреньке…Це «сіреньке» вже набридло. І не тільки у живописі чи графіці. Де сучасні  Курт Кобейн? Де Цой? Нікого нема! Усюди одні нулі».

Художник порівнює виставку з Інтернетом: заходиш і всього вдосталь, а  цікаве, смачненьке треба шукати за посиланням, як і тут – треба дійти до кінця підвалу. Що ж це за шедевр там знаходиться, і про якого хлопця говорив мій співрозмовник? – мабуть, зацікавились ви. Відповідаю – «Кримінальна Україна» і її автор Влад Ченцов. Перед самою роботою застереження, що забороняє перегляд композиції особам до 16 років. Одразу за табличкою – бутафорський, але від цього не менш «вражаючий», труп, якщо не помиляюся, з викруткою в шиї, з-під якого червоніє величенька пляма. Мабуть, комусь вистачило і цього видовища. Але якщо піти далі, то за східцями у соняшниковому насінні та червоних відбитках можна побачити іншу «жертву» - зважаючи на одяг, жінку із сокирою у спині. На стіні – кілька плакатів з мотивами або назвами злочинів. Злободенно, різко, зрозуміло…

Мабуть, ці три слова і подарували авторові приз глядацьких симпатій. Така нагорода – нововведення цьогорічного фесту. Про нове у «Non Stop Media» розповіла його директор Тетяна Тумасян: «Цього року журі очолив арт-критик з Москви, видавець журналу «Художественная жизнь», авторитетна людина у сфері сучасного мистецтва Віктор Мізіано.  Якщо раніше, окрім трьох переможців, присуджувались інші номінації, то у цьому році були тільки перше, друге, третє місця. Загалом, кожного року рівень підготовки, презентації проектів стає кращим, серйознішим».

Хоча вже відомі роботи-переможці, виставка не закривається. 24 проекти чекатимуть на своїх глядачів аж до 20 травня.

 

Автор фото - Ігор Ніколаєв.

 

comments powered by HyperComments