«Велодень-2012» проїхався вулицями Харкова
До них приєдналися ролери, джампери та звичайні перехожі. Вони спілкувались, пили халявну воду від спонсорів і насичували місто енергією позитиву, не зважаючи на холодну погоду.
Об 11 годині любителі їзди під відкритим небом, без вихлопних газів і гудіння мотору на своїх вірних двоколісних конях вирушили від пам’ятника засновникам Харкова до пункту призначення – площі Рози Люксембург.
Минуло лише півгодини, і кінцевої точки заїзду досягли кілька колон. За ними прямували все нові і нові велосипедисти. Розрізнити групи серед нестримного потоку коліс, шоломів, чуприн та різнокольорових футболок можна було тільки за допомогою прапорів.
Он ті з написом «Зміїв», очевидно, саме з цього міста, а ті з синьо-жовтим стягом з колони в «українському національному стилі» (так її називають самі учасники Велодня). Других і без символіки не помітити неможливо, бо хто ж прослухає їхнє «Слава Україні!» і не кине погляд на білосніжну вишиванку. Були там ще з жовтогарячими, синіми, чорно-червоними прапорами. Що ж на них написано? Не ставайте на дорозі перед ними і не придивляйтесь, бо ще хто наїде! Спокійно! Це жарт! Сьогодні у велозаїзді участь беруть виключно профі! Такі «фінти» виробляють: стрибають, їздять на одному колесі(хизуються один перед одним!). Звичайно, техніку безпеки знають на «відмінно», а тим, хто має сумніви і дотягує тільки до «четвірочки» на площі роздавали збірнички з правилами дорожнього руху.
До речі, щодо «роздавашок»! Різноманітні компанії, кафе та інші заклади громадського харчування, купування і не тільки не загубили свій шанс, підготувались і відправили своїх представників на свято піарити «спеціальні пропозиції». Наприклад, «Буфет» пропонує велосипедистам скористатись (цитую) «новими велопарковками», а «Касса взаимопомощи» роздала рекламні долари. І як не взяти листівку, якщо її роздають, стрибаючи на джамперах. Ех, 21 сторіччя, нікуди не сховаєшся від реклами та бізнесу!
Усе! З ліричним відступом закінчили! Повертаємось до ритму свята велосипедистів! Отже, приїхали і батьки з дітьми, і молодь, і «сурйозні» хлопці в спортивних костюмах та камуфляжі, і дівчата в яскравих сукнях та з м’якими іграшками. Якщо подивитись з даху будинку на це дійство, мабуть, можна побачити багато-багато яскравих цяток, що зафарбували усю площу. Спробуємо розібратись, хто ж сьогодні є на святі і навіщо завітав! Рушаємо «у народ»! Першим нашим співрозмовником є Ілля Ігнатенко. Він приїхав сюди на орендованому «транспорті». Таке задоволення коштує від 50 гривень у будній день до 90 на вихідних. «Я дуже люблю їздити на велосипеді. В майбутньому планую придбати», - говорить хлопець.
«Такі свята потрібні, щоб показати, що велосипедистів не один-два. Нас багато. Потрібно робити парковки. Біля інститутів немає місця, де можна залишити велосипед. Водії автомобілів не звертають уваги на нас.» - скаржиться Анастасія, студентка. Дівчина говорить і про користь пересування на велосипеді для здоров’я. На зауваження щодо цигарки в руці відповідає: «Я ж не 200 пачок на день палю!».
Трохи далі стоять кілька людей у вишиванках. Поцікавимось у них, чому на «Велодень» вони вдягли саме національний одяг і навіщо проводити це свято.
«Якщо не ми, то хто? Підтримувати культуру у нас важко, але такий маленький елемент, як одяг, має бути. Вінки ми робили самі. Вдягаємо другий рік. Трошки їх видозмінили: прибрали зелень, бо заважала добре бачити дорогу.», - розповідає Катерина, триразова учасниця «Велодня».
Учасники велодня Катерина та Дмитро.
«Я вдруге беру участь у такому параді. Це захід, що об’єднує» - вважає Сергій, велосипедист.
На площі постійно лунала музика, а для учасників свята організатори проводили конкурси. Що ж, здається, ми усе подивилися, усе почули. Присутні потроху почали роз’їжджатись, хоча деякі компанії голосно збирають друзів їхати Харковом далі. Нехай велосипедисти продовжують насолоджуватись сьогоднішнім днем, а ми вже підемо.
