«Пані осене! Як Ви вчасно...»: в Літмузеї провели творчий вечір Олександра Бобошка та Лариси Вировець

Лариса Вировець – українська поетеса, художник, дизайнер поліграфії. Засновниця та керівниця харківського клубу «Апостроф», мета якого – популяризація української культури в нашому місті. Автор поетичних збірок «ЯКБИ», «Глиняні письмена», «Акварели». Лауреат фестивалю «Время Визбора», першої премії конкурсу імені О. С. Масельського та міжнародного фестивалю авангардної поезії АВАЛГАРД-2013. Переможець Інтернет-конкурсу львівського сайту «Поетичні майстерні», дипломант фестивалю «Підкова Пегаса».

Олександр Бобошко – український поет, автор поетичних збірок "Ніч на п'ятницю", "Пора Терезів", "Шукран, Багдаде!", "У світі втрат і свят", "Жевріє". Переможець Інтернет-конкурсу  "Поетичні майстерні»,  дипломант обласного конкурсу імені О. С. Масельського. Минулого року отримав Гран-Прі фестивалю "Просто так».

Творчий вечір пройшов як своєрідний поетичний діалог: Олександр Бобошко та Лариса Вировець зачитували свої вірші, неначе адресуючи їх один одному. «Сьогоднішній наш вечір присвячений коханню та осені. Осінь це пора любові, – розповіла Лариса Вировець, – і ми з Сашком будемо уособлювати чоловіка та жінку, які пишуть один одному вірші».

Це були поезії різноманітні за своєю тематикою. Окрім любовної лірики, там було чимало віршів-роздумів над сенсом буття, над призначенням людини в світі, над її місцем в суспільстві. І все це наповнене особливим, «осіннім» настроєм. От, наприклад, один з них:

Іди!

"...дивляться з темних небес
                     загиблі поети й герої -
                     всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє".
                                             С. Фоменко

Рипнуть іржаві ворота. Браму прочинено, йди!
А на обличчі скорбота: вільно іти — та куди?
Так і собака, що змалку знав лиш ціпок та ланцюг,
жде від хазяїна знаку, дозволу взяти оцю
зроду небачену волю, звичний почути наказ,
здобрений опіком болю вкупі з командою «Фас!».

Так малолітній злочинець марить майбутнім життям,
але дверей не прочинить, кроку не зважиться сам
від буцегарні ступити, вбік відійти від біди.
Ліпше украсти чи вбити і замітати сліди
звичною стежкою далі: бійка, горілка, тюрма...
Де ж його мрії зухвалі? Світлі надії?.. Нема.

І роздирають надвоє, сповнюють болем ущерть.
Злодії, горе-герої тягнуть на муку, на смерть.
Матінко, сива й убога, де ти згубила синів?
Довга на волю дорога, й овид уже потьмянів...
Йди ж, хай у місячнім сріблі вкажуть дорогу сліди.
Дивляться з неба загиблі, кажуть: Не бійся! Іди!     (с) Лариса Вировець

Окрім прочитання самих поезій, вечір відзначився ще й своєю музичною частиною. Таїсія Шабанова, Микола Воловик та Люцина Хворост виконали пісні, покладені на слова Лариси Вировець та Олександра Бобошка. А що до аудиторії, то вона була вдячним слухачем. Всі присутні уважно слухали поезії українських авторів. А при закінченні творчого вечора деякі з них сказали чимало теплих слів в сторону авторів цих глибоких та проникливих віршів.