Харків вшанував пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років

Юлія Гуш  |  Неділя, 24 листопада 2013, 12:02
Цього року виповнюється 80-та річниця цієї жахливої трагедії, яка забрала життя мільйонів наших співгромадян. З тих пір минуло чимало часу, багато що змінилося в нашому суспільстві. Але безневинні жертви і сьогодні не залишаються забутими.
Харків вшанував пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років

Село Черкаська Лозова на північ від Харкова. Близько десятої години ранку. Біля Меморіалу жертвам Голодомору збираються небайдужі. Вони сюди прийшли, щоб віддати шану вбитим голодом співвітчизникам. Єпископ Митрофан  Української православної церкви Київського патріархату проводить панахиду за покійними. Зі своїми промовами виступають громадські та політичні діячі. Загиблих вшановують хвилиною мовчання. Харків’яни підносять до Меморіалу квіти, грона калини та запалені свічки. Туди також приносять хліб, сухарі та яблука - символи того, чого не вистачало людям в ті голодні роки.

Близько півдня з майдану Конституції розпочинається траурна хода. Харків’яни, незалежно від їх політичних поглядів та релігійних переконань, об’єднуються в одну колону. Вони проходять по Сумській, минають вулицю Маяковського та рушають до Молодіжного парку, де встановлений Хрест жертвам Голодомору. Хода завершується панахидою за померлими. Тут знову люди згадують жертв штучного голоду. Оратори наголошують на тому, що необхідно пам’ятати свою історію. Адже саме так можна уникнути повторення трагедії в майбутньому.

Олександр Денисов, голова обласної організації НРУ: «Чому я сюди прийшов? Тому що я українець. Тому що я пам’ятаю про Голодомор. Я знаю, скільки людей загинуло під час нього. Я хочу, щоб люди про це пам’ятали. Ми про це розповідаємо. Ми намагаємося про це писати в газетах. Роз’яснюємо людям, що Голодомор – це злочин. Це геноцид проти українського народу. Тому ми беремо участь в цьому заході. І я не один. Нас, рухівців, тут кілька десятків».

Валентина Овод, письменниця: «Ми цей хрест ставили власноручно. Тоді було гірко і боляче це робити. Мені говорили: «Навіщо ви цю тему підіймаєте? Потрібно тільки про хороше думати»...  Але забуття – це найстрашніша річ. Як і байдужість. Це наші вороги. Не тільки України, а й всього людства. Тому не можна забувати про те, що було. Це потрібно завжди пам’ятати. Тоді ми будемо ставити кращими. А не тоді, коли ми все позабували і живемо як німі раби».

Близько четвертої години вечора в центрі Харкова на майдані Свободи люди починають запалювати свічки. Кожен може долучитися до цієї вже традиційної для слобожанців акції вшанування. Люди вишукуються навколо свічок, викладених у формі хреста. Розпочалася загальнонаціональна хвилина мовчання.

 

comments powered by HyperComments