У Харкові згадали жертв Голодомору під мелодію Мирослава Скорика

Для тих, хто прийшов на площу,  Голодомор є трагедією українського народу, про яку не можна забувати.  І студенти, і літні люди долучилися до акції. Батьки приводили на площу своїх дітей, молодь – друзів. Також небайдужі харків’яни запалювали свічки у себе вдома.

 «Сьогодні я прийшла зі своїм молодшим братом, - розповідає  студентка Дар’я Головко, -  бо я вважаю, що треба заохочувати до цього дітей і молодь, щоб вони пам’ятали про те, що сталося. Я не знаю, як можна не шанувати цей день, якщо ми належимо до українського народу». Дівчина переконана, що майбутнє України багато в чому залежить від молодих людей, тому треба, щоб молодь йшла в політику, щоб батьки виховували у своїх дітях повагу до Батьківщини та жагу до знань.

Про те, як народна трагедія відобразилась на її родині, розповіла пенсіонерка Світлана Літвінова: «Моя бабця Софія Антонівна вмерла 22 роки тому. Їй був 81 рік. Вона тільки за кілька років до смерті почала розповідати про ці страшні події. Коли я питала, чому ми про це не знали, вона відповіла: «Як я могла вам розповідати? Щоб ви опинилися десь в застінках?». Тобто мало того, що знищили стільки людей, вони налякали їх до такого ступеня, що люди навіть згадувати про це боялися вголос. Десь там той страх сидів в них. Я задумуюсь, хто ми такі,  і чому така кількість людей спокусилася один другого вбивати?  Древніх християн вивели на арену, заставили битися мечами, але вони кинули зброю. Вони знали, що всіх їх вб’ють.  Коли їм пообіцяли, що той, хто переможе, вийде живий, вони все ж не стали битися. А чому у нас люди так вчиняли? Чому одні других мордували? Бо не вистачило б тих енкаведистів, того одного Сталіна на всіх людей. Хтось їм допомагав. І це страшно».

Світлана Літвінова  (праворуч)

Студент Іван Мегеря приїхав до Харкова з Криму на навчання. В акції хлопець взяв участь вперше, він упевнений, що заперечення Голодомору – це ніщо інше, як політична спекуляція, а проводити заходи на площах та вулицях міст необхідно, «щоб люди збирались і згадували трагедію українського народу».