Суперечлива «Взаємодія» без взаємодії Ігоря Грейса

Заходячи до галереї, перед нами  постає така картина: стоять певні каркаси, на яких зверху розташувались вішаки, внизу остови оповиті чорною стрічкою, яку тримає жовто-чорний скотч, що нагадує прикордонний стовпці – тобто складається аналогія із явно вираженим, не умовним, рубежем. Кожен каркас, окрім згадуваних вішаків, «зодягнутий» у щось своє: розкритий нетбук з картинками: зірка Давида,  хрест та півмісяць. Натяк вже прочитується. Біла чоловіча сорочка чи маленьке чорне платтячко, яке повинно бути в гардеробі кожної  жінки. Завершує це коло Ігоря Грейса замикає манекен людини без явно виражених статевих ознак,  без голови та з невеличким «транспарантом»  у вигляді аркушу формату А-4 з написом:

INTERAKTION.

ВЗАЄМОДІЯ.

11.00

15.00

17.00

Довкола, по залі, лежить біла стрічка, яка веде нагору, куди проекцією скероване світло і стеля постійно то світиться, то притушковує осяяння.

Це ілюстрація всього побаченого. Тепер хочеться подумати: що це? Заради чого все це?

Почну з перших власних вражень.

Практично у напівтемряві опиняєшся у знайомому місці – Муніципальній галереї, але одразу виникає дивне відчуття, прислухавшись до яких, розумієш, це – пустота. Ця невеличка зала, завше світилась, наповнювалась чимось: дивним, чарівним, теплим, страшним, осяйним – багато різних емоцій було коли приходив на виставки улюбленої муніципалки – але цього разу, єдине відчуття – це їх відсутність. Звісно, це суб’єктивні емоції, але так воно вже було.

Проглядається та прочитується думка, яку автор хотів сказати. Усі ми зациклені, кожен на своїх релігійних постулатах, і нічого та нікого не бачимо довкола себе. Тут присутні і чоловік – його символізує біла сорочка, і жінка – чорне плаття. Такі собі космічні полярні сили – інь та янь – що взаємодіють по графіку.

Довкола усього є огорожа, яку насправді просто розрізати (адже зроблена вона із звичайної тканини), але «прибита» вона звичайнісіньким скетчем, який так само легко відірвати. Манекен із приліпленим написом «взаємодія» вказує графік цієї взаємодії між усіма присутніми – обездухотвореними людьми-каркасами. Люди та релігії не пересікаються, всі чинники людського буття існують окремо один від одного.

Чому так важко перейти шматяний кордон? Питання наче і стоїть, але не звучить в самій експозиції. Все позбавлене життя і самої взаємодії, ну, хоч будь-якої, так і не існує.

Стеля, що освітлюється, за задумом Ігоря Грейса, це вищий світ: можливо – небесна канцелярія, певні сутності, які наповнюють нас, що керують нами чи дарують нам життя. Враховуючи той факт, що виставку створено в рамках Міжнародного Дня філософії, автор намагався наповнити свою експозицію певними філософськими категоріями про нас із вами та щось вище за нас.

Біла стрічка, що «блукає» виставковою залою має символізувати шлях нагору або згори: кому куди треба, той туди і може піти. Хочеш жити вищими категоріями? Вперед! Обирай духовний шлях! Хочеш спуститись на землю? Не питання! Хтось згори може будь-якої миті зійти і просвітити своїх створених «дітей». Вибір є у кожного.

Як вже згадувалось, стрічка чи то нитка білого кольору. Білий колір, принаймні, в нашій християнській традиції – символ  чистоти. Він символізує денне сонячне світло і взагалі тутешнє наше земне життя в протиставленні до чорної ночі та підземного потустороннього світу. Біла стрічка не торкається людини, вона існує сама по собі. Натомість «кордонна» тканина людей та релігій – чорна. У багатьох народів, чорний є кольором трауру, з чорним кольором зв’язують темні сили. А от навпаки, на Сході, чорний вважається символом добра, чистоти і досконалості. Так само як і білий в Індії  – колір трауру. Уточню! В Індії, батьківщині Буддизму, однієї з найдавніших світових релігій. Таким чином виникає безліч питань до автора виставки.

Так як Ігор Грейс представив тільки три релігії: іудаїзм, християнство та мусульманство, і як сам наголосив, в хронологічній послідовності, то це породжує внутрішнє непорозуміння. Сам автор в праві обирати визначальні чи найвпливовіші релігії світу, це справа особистісна. Але в інтерв’ю одному з харківських телеканалів, пан Грейс підкреслив, що  філософські основи, він розташував на вішаках в хронологічному порядку. Відомо, що таке загальновідоме поняття, як «світова релігія» в порядку хронології виникнення, визначає такі три релігії: буддизм, християнство, іслам.

Почерговість, якої дотримався митець у зображенні релігій, відносить нас лише до монотеїзму – віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього сущого, видимого і невидимого, творіннями якого є всі інші істоти, як духовні так і фізичні, що відрізняє його від генотеїзму або політеїзму, виключаючи існування інших, рівних йому божественних істот. А визнаними монотеїстичними релігіями вважають три абрамічні релігії: іудаїзм, християнство та іслам. Ось тут логіка прослідковується! Відчутна  думка автора щодо єдиного Бога, але хронологія тут явно недоречна. Послідовність розташування можна також обґрунтувати тим, що іудаїзм є джерелом християнства та ісламу.

Виходячи із монотеїстичних тенденцій, притаманних виставці, виникає ще одне запитання. У вищезгаданому інтерв’ю, Ігор Грейс говорить: «Зверху є, так звана, можливо, небесна канцелярія, деякі сутності, які присутні в нас. Для того, щоб тут ми усі якось змогли взаємодіяти, вони створюють якісь програми, програми людського спілкування, деякі бази, основи філософські». Сутності чи сутність?! Монотеїзм чи політеїзм?! Питання без відповіді.

Кожен з нас має право від народження на свою власну думку, своє власне самовираження. І це – чудово! Виставка «Взаємодія» для Ігоря Грейса є вираженням його взаємодії із світом, але якось вона залишилась без взаємодії із відвідувачами, при наймі для мене: занадто багато суперечностей, непослідовностей та зрештою – взаємодія без взаємодії.

Взаємодія як філософська категорія, відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємну обумовленість, зміни станів та ін. Головним інтегруючим фактором взаємодії є цілісність. Та зрештою, сама взаємодія може відбутись і проявитись у сполученні з іншими об’єктами, як духовними так і матеріальними.

Опинившись на виставці, одразу, що відчуваєш… нічого: ні живого, ні концептуального… Штучне освітлення, як ознака чогось вищого, не переходить свої умовні рамки, а так і залишається штучним. Давня китайська мудрість говорить: «невидимою червоною ниткою з’єднані ті, кому судилося зустрітися, незважаючи на час, місце і обставини. Нитка може розтягнутися або сплутатися, але ніколи не порветься». Занадто «видима» біла нитка Ігоря Грейса так і залишилась ниткою. Виставка «Взаємодія» наповнена знаками, які так і не стали символами. Хоча?...

Можливо для Ігоря Грейса взаємодія таки відбулась. Для мене – ні. А це вже інша тема, інша філософська категорія –  суб’єктивність…  

P.S. Хоча, виходячи із графіка, що прикріплений на манекені, взаємодія відбувається у строго визначений час: об 11.00, 15.00 та 17.00. Тільки так!? Мабуть я прийшла не у той час. Ігор рейс чи то обмежує нас, чи визначає «найвдаліший» час процесу взаємопроникнення сутностей? Суб’єктивні питання без відповіді…

Виставка триватиме до п’ятниці.

Окрім виставки Ігоря Грейса, у Харкові в рамках Міжнародного дня філософії відбувалось ще багато заходів. Так філософська школа «Новий Акрополь» влаштувала День відкритих дверей, який також і був присвячений 2400-річчю заснування Академії Платона. В рамках харківських святкувань проводяться інтерактивні діалоги «30 хвилин з Платоном»:

Діалог «Бенкет»: Бесіди про любов (перегляд та обговорення відео фрагментів).

Діалог «Федр»: дотик до прекрасного через мистецтво (майстер-клас з розпису реплік).

Столиці Європейської цивілізації за «Державою» Платона (екскурсія крізь час).

«Платонівська печера» (старовинний міф про сучасність)

Презентація курсу лекцій та практичних занять «Філософія Сходу та Заходу»

 Довідка.

Міжнародний день філософії – свято, яке відзначається в третій четвер листопада, починаючи з 2002 року, за регламентом ЮНЕСКО (UNESCO General Conference)

З 2005 року цей захід перейменовано на «Всесвітній день філософії». Цей день відзначається більш ніж у 70-ти країнах-членах ЮНЕСКО по всьому світу. В Україні він відзначається з 2006 року, коли вперше 16 листопада у Київському університеті було проведено міжнародний науковий симпозіум присвячений цьому дню.

Головна мета – зробити філософію ближчою кожному: академіку, студенту та широкій аудиторії, усім, хто цікавиться такою діяльністю, яка відкриває нові можливості та простори для філософських розмислів, критичного мислення та дискусії.

Також суть святкування вбачається в тому, щоб знайти спільну платформу обговорення глобальних соціокультурних перетворень, що відбуваються в наш час, прилучити людей до філософської спадщини, привідкрити сферу повсякденного мислення для нових ідей та стимулювати публічні дебати мислителів і громадянського суспільства щодо викликів, які встають перед соціумом сьогодні.

Цього дня проводяться різноманітні регіональні філософські конференції та засідання, круглі столи, філософські кав’ярні, зустрічі з видатними діячами, виставки книжок, які стосуються актуальних філософських проблематик тощо. В Київському університеті в цей день оголошуються переможці конкурсу бакалаврських робіт та громадської активності на Філософському факультеті «Ключ від Майбутнього» (з 2007 р.).