«Вхід у фотографію»: художник Гамлет Зіньковський презентував свою фотовиставку
-пане Гамлете, як і коли у вас виникла ідея провести цю виставку?
- Я вже довго займаюся фотографією. Тому подумав, що мій доробок повинен якось втілитися у виставці. Єдине що, спочатку я хотів провести її за кордоном. Але завдяки долі та моїй любові до Муніципальної галереї я влаштував перший показ тут, в Україні.
- Чим об’єднані всі ці фотографії?
- Можливо автором? (сміється). Автор я один. Це все моє. Але якщо чесно, мені важко сказати, що справді об’єднує цю виставку. Це питання скоріше до мистецтвознавців, а не до мене. Більшість фотографій були зняті в Харкові. Це місто, мабуть, більше всього мене вражає та надихає. Незважаючи на те, що останнім часом я багато подорожую по світу.
- Всі фотографії, презентовані на виставці, чорно-білі. Розкажіть, будь ласка, чому ви обрали саме цю гаму?
- Мені саме ця гама найбільш симпатична. Чорно-білий позбавлений кольору. Адже колір – це зайва інформація. Яка, на мою думку, не потрібна. Чорно-білий розкриває саму суть зображуваного. А кольори – це вже просто доповнення.
- Як ви створюєте свої знімки?
- Я знімаю те, що бачу. Але до цього не потрібно підходити як до класичної фотографії. Тому що я не фотограф, а художник, який займається фотографією. Так сказати було б куди чесніше. Я б не став сперечатися з фотографами про об’єктиви чи кольори. З моєї сторони це було би дилетанством. Тому що ніде я не навчався і ніколи професійно не займався фотографією. Але при цьому всьому в мене є своє бачення як художника. Я можу це робити інакше, не так, як професійні фотографи.
- Які у вас подальші плани на майбутнє?
- Виставлятися далі. Працювати далі. Виставлятися і Працювати!
Крім того, Гамлет Зіньковський свого часу брав участь в конкурсній програмі фестивалю NON STOP MEDIA, 2009 та 2011 років ставав лауреатом премії Pinchuk Art Centre, 2013 року брав участь в українському павільйоні Венеціанської бієннале. Його численні проекти презентуються не тільки в Україні, але й за її межами.
Олег Мальований, фотограф: Які в мене враження? Дивні. Воно все мені дуже знайомо. Ми це робили три-чотири десятиліття тому. Звичайно, у нас все було по-іншому. Але про те ж саме. Про наш внутрішній світ, про наше занепокоєння, про те, як ми усвідомлюємо навколишню реальність. Але, з іншої сторони, добре, що хтось переймає в нас цю естафету. Працює в старій техніці та зі звичайним фотопапером. Особисто мені це дуже приємно.
Роман Пятковка, фотограф: «В мене залишилось дуже позитивне враження. Це дуже зворушливо, коли людина працює в різних техніках: як живописець, як графік, як інсталятор. І робить це чудово. Ми знаємо Гамлета. Сьогодні він порадував нас новим фотографічним проектом. Хоча це, скоріше, арт-проект. Його не можна назвати виключно фотографічним. Адже на сьогоднішній день фотографія наче б то розмиває колишні рамки та традиції. Наш молодий талановитий художник вліз в досить складну сферу мистецтва, яка потребує серйозного ставлення до себе. Але він з усім впорався. І зробив це з властивими йому іронію та "розгільдяйством". Художник повинен бути вільним. Тому він може дозволити собі трохи "розгільдяйства". Це неначе ковток свіжого повітря.
