Інформаційна війна для всіх та кожного: як вона ведеться в Європі та Україні
На тему інформаційної війни говорили Івана Смоленова, програмний менеджер Празького Інституту Безпекових Досліджень, дослідниця проросійських дезінформаційних кампаній в Чехії і Словаччини та Наталка Зубар, голова правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг Харків».
Івана Смоленова спочатку розповіла, як ведеться інформаційна війна в Європі та зокрема – в Чехії та Словаччині. «Щодо дезінформації в Євросоюзі, то для кожного регіону вона різна, – зазначила Смоленова, – вона спеціально підлаштована до місцевих умов. У Чехії та Словаччині є багато проросійських веб-сайтів. У Балтійських країнах Росія, наприклад, більше працює з російськомовним населенням. В Скандинавських країнах вони розуміють, що російські медіа неефективні, тому вони користуються інтернет-тролями. В таких країнах, як Великобританія чи Іспанія, телеканал «Russia Today» або «Спутнік» дуже популярні. Для кожного регіону є свій метод, але мета одна – це не промоція Росії та Путіна, а підрив довіри громадян до інститутів влади, соціальних інститутів, довіри взагалі до всього. Що всі медіа брешуть, що всі політики корумповані, що демократія – це погано. І шляхом підриву довіри до тих інститутів вони породжують недовіру в суспільстві».
За словами експертки, у Чехії та Словаччині зараз нараховується близько сотні проросійських сайтів, які люблять себе позиціонувати як «альтернативні медіа». Проте подібний портал може створити кожен охочий і неможливо виявити, хто конкретно за цим стоїть. Всі ці сайти поширюють схожі наративи, вони якісно зроблені й часто оновлюються. Але, за її словами, вони поширюють брехню. На яку потім посилаються місцеві проросійські політики.
Івана Смоленова розповіла про протест проти чеського президента Мілоша Земана, який пройшов в 2014 році в Празі. Як відомо, він притримується явних проросійських позицій. Люди під час акції у знак протесту тримали червоні картки. Проте на наступний день проросійські сайти почали поширювати інформацію щодо того, буцімто акція була організована американською владою. «Доказом» цього стало невеличке фото скриньки з відповідним надписом. Потім на цих ресурсах почали стверджувати, буцімто Америка організовує в країні революцію. Це підхопили проросійські політики, які поширювали такі меседжі в соцмережах. І, зокрема, люди, які вірять в теорію змови, це прийняли це за правду.
Наталка Зубар у свою чергу зазначила, що проблема набагато глибша, ніж просто брехня та фейки. За її словами, і в колишньому СРСР, і в сьогоднішній Росії поширюються антигуманні цінності. Наприклад, це романтизація криміналітету, прийнятність самого насильства як способу доведення власної правоти, домашнього насильства проти жінок та дітей, жорстокого ставлення до тварин, різноманітні види дискримінації тощо. Тобто, загальне несприйняття гуманізму.
«Тепер це все, а також расизм, сексизм, гомофобія, не просто є частиною пропаганди, воно впроваджується в законодавчому полі Росії, – розповіла вона, – якщо хтось слідкує за їхніми законодавчими ініціативами, той знає, що нещодавно було декриміналізоване домашнє насильство по відношенні до дітей… Тобто, йде процес повернення до цінностей Домострою. Про це починає говорити їх піарник православної церкви Чаплін. Говорять, що права людини – це єресь. І це не просто частина пропаганди, яка бере початок з Совєтського Союзу та його цінностей, а це ще закріплюється в законодавстві».
Івана Смоленова також розповіла, що стратегія пропаганди російської влади в Європі та Росії абсолютна різна. В Росії мова йде про те, що існує тільки одна правда, тільки Путін, і що потрібно довіряти виключно йому. І що Захід – це зло. В той же час у Європі інша ситуація. Також експертка вважає, що в Україні існує інший, третій «фронт». Свого часу російська влада зрозуміла, що Україна не стане частиною її держави, тому еволюція пропаганди нині схожа на ту, яка була протягом останніх трьох років у Європі.
«Вони, можливо, і пробували, – розповіла Наталка Зубар, – але у нас є спільне інформаційне поле. Який у цьому сенс? Ну запостили вони божевільне фото з надписом, буцімто в Харкові б’ють російськомовних дітей на дитячому майданчику. Хтось з Петербургу поставив фото з Запоріжжя. Але у нас відкрите суспільство».
Смоленова також зазначила, що їй не до вподоби термін «інформаційна війна» і вона надає перевагу терміну «російський наступ». Бо у війні є дві сторони, а тут тільки одна. Проте, за її словами, Україна добре справляється з цією проблемою. «Ми з колегами вважаємо, що Європі є чому вчитися в України, – підкреслила Івана, – вона набагато краще протистоїть інформаційній війні, ніж європейські країни. Це через те, що ви ближчі до війни, а для нас вона є чимось далеким».
