Європейські цінності і необхідність еліти: міжчасова актуальність Ю. Шевельова

Неділя, 22 грудня 2013, 14:57
У Харкові в культурному центрі «Indie» 13 грудня організували публічну дискусію на тему «Шевельов Юрій: кривда і правда». Незважаючи на захопленість українською спільнотою подіями на Майдані, означена подія є надзвичайно актуальною для сучасності, оскільки стосується, як і революційні події, набуття Україною незалежності і самостійності в її інтелектуально-культурному аспекті.
Європейські цінності і необхідність еліти: міжчасова актуальність Ю. Шевельова

Слід зазначити, що оцінка Ю. Шевельова є надзвичайно болючою для сучасного Харкова. Ідеї цього науковця світового рівня неоднозначно сприймаються міською інтелігенцією (про т. зв «простий народ» нічого і говорити: якщо і знають щось, то те, що почули з «блакитного» телевізора), сучасною ж владою міста взагалі на дух не переносяться, про що свідчить збиття пам’ятної дошки кілька місяців тому. Чи був Ю. Шевельов генієм? Чи його ідеї є визначними та актуальними? Відповісти на ці запитання і розставити всі крапки над «і» мала на меті означена дискусія.

Зустріч поціновувачів поглядів Ю. Шевельова відкрила модератор Вікторія Склярова, харківський мистецтвознавець і організатор культурно-мистецьких заходів, яка представила учасників дискусії, і надала слово першому спікерові Сергієві Жадану, постать якого, гадаю, не потребує представлення. Пан Сергій протягом свого стислого виступу зазначив, що ця зустріч планувалась досить давно, але її довелось організовувати «на коліні». Незважаючи на те, що нині є актуальними революційні події, обговорення діяльності Ю. Шевельова є як ніколи на часі, оскільки те, що відбувається в країні стосується думок науковця про ствердження українців як нації, його «правди» і «кривди».

Далі слово взяв Анатолій Порохівник, автор передмови до триптиха «Про призначення України», відомий літератор, який у контексті поглядів Ю. Шевельова висвітлив його актуальність для сучасної України. З-поміж величезного доробку Ю. Шевельова виокремлювалась одна з центральний ідей, що стосується створення справжньої української еліти. Пан Анатолій зазначив, що за 700 років рабства українського народу зародки створення еліти не було знищено. Це пов’язане з українським фольклором та тяглістю української мови (виникнення якої, на думку Ю. Шевельова, відбулось ще в VI ст.), яка є ядром української ментальності і носієм елітарного коду, завдяки чому відбувалось постійне продукування еліти навіть після масових знищень. Поки жива мова, нація є незнищенною, а мову з такою тривалою історією знищити неможливо, доволі оптимістично зазначив пан Анатолій.

Також цей спікер говорив про Ю. Шевельова як фундатора публіцистики, відзначив прогресивність його поглядів, які були новими навіть для тогочасного європейського суспільства, і, звичайно ж, охарактеризував постать Ю. Шевельова як людини. Пан Анатолій говорив, що Ю Шевельов був «самотньою людиною, що уникала юрби», особистістю, яка змушена була обстоювати своє право на унікальність із широким і не вельми освіченим загалом, проте це йому вдалося, адже Ю. Шевельов — «єдина людина, що ефектно перемогла ХХ століття». Насамкінець, Анатолій Порохівник звернувся до молодого покоління з побажанням стати такими ж особистостями, як і Ю. Шевельов.

Далі до дискусії по Skype-зв’язку приєднався культурний діяч із Києва, Валентин Пушкар. Він згадав інцидент із розбиттям пам’ятної дошки Ю. Шевельова, відзначивши, що кожному місту потрібно знати своїх справжніх героїв, а також звернувся до Анатолія Порохівника, думка якого про «ставати особистостями» видалась дивною, адже зараз на Майдані перемагає колективна сила. Пан Анатолій погодився з цим твердженням, зазначивши, що потрібно «бути разом, але особистість не має губитися».

Після цього почав свій виступ Ростислав Недельський, студент юридичного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна, який мав сміливість оскаржувати юридичні документи, що забороняли встановлення пам’ятної дошки Ю. Шевельову. Пан Ростислав повідомив, що витребувані ним документи «не мають жодної юридичної сили», адже безпосереднього рішення щодо демонтування дошки вони не мали. «Демонтування дошки — спроба влади Харкова продемонструвати, хто тут головний», — зазначив молодий юрист. Завершуючи виступ, пан Ростислав сказав, що збирається оскаржувати рішення в європейському суді, а це означає, що дошка буде встановлена. Ця ідея була схвалена численними оплесками.

Слово взяв Ігор Муромцев, професор філології  ХНУ імені В. Н. Каразіна, «живий» знайомий Ю. Шевельова, який розповів доволі кумедну історію про розмову з журналісткою одного із «жовтих» видань, яка цікавилась стосунками Ю. Шевельова і О. Забужко, а потім продемонстрував рідкісне видання книги «Думки проти течії».

Далі учасникам дискусії було продемонстровано запис інтерв’ю з ще одним знайомим Ю. Шевельова - Давидом Ліфшицем, який розвіяв міф про співпрацю науковця з фашистським режимом, закцентувавши на тому, що гітлерівська Німеччина і сталінська Росія — абсолютно ідентичні системи.

Останнім взяв слово Тарас Данько, відомий суспільний діяч, котрий згадав тезу Шевельова про «четвертий Харків». На думку пана Тараса, ця теза найкращим чином стосується перспектив подальшого розвитку міста, яке має позбутися провінціалізму і очолити культурне лідерство, зазначивши, що протистояння Харкова і Москви продовжується протягом тривалого часу і в цій боротьбі має залишитись лише одне місто.

По закінченню дискусії Вікторія Склярова усім подякувала і запросила на подальші зустрічі. Нагадаємо, постаті Шевельова присвячена ціла низка різноманітних заходів, серед який будуть зустріч із відомими українськими діячами О. Забужко та братами Капрановими, а також театралізоване читання текстів Ю. Шевельова учасниками театральної майстерні «Вінора».

 

comments powered by HyperComments