Живі? Значить, у вас немає жодних проблем

Четвер, 9 жовтня 2014, 09:46
… ідеш по вулиці або їдеш у громадському транспорті і чуєш: то там, то тут групка людей (переважно жіночок за тридцять) з «кислими» обличчями влаштовують локальні Шустер-лайви. «Ой, ви чули? Ціни підскочать удвічі!», «Ой, мені вчора розповіли, що електрику даватимуть на кілька годин», «Ой, що ж воно коїться, шеф, все пропало»…
Живі? Значить, у вас немає жодних проблем

«Ой» — найпоширеніший вигук у таких самопальних типу шоу. Хоча ще є похитування головами, панічне заламування рук і неконтрольований словесний пронос, який супроводжується фантазійними галюцинаціями та додаванням свого «ой» до чергової, роздутої чутки.

Я цього ніяк зрозуміти не можу. Навіщо самих себе лякати? У нас так багато мазохістів? Чи людям просто нічого робити?

Хоча цю паніку зрозуміти можна. Україна ніколи не переживала таких потрясінь, атака на психіку нині просто колосальна. Особливо дістається тим самим жінкам, бо вони краще, ніж чоловіки, розуміють необхідність нормального життя і, очевидно, мають багато вільного часу на балачки.

Що ж викликає паніку серед населення, яке перебуває поза зоною бойових дій? Звичайно, перша проблема — курс долара. Гадаю, що кожен хоча б раз за останні місяці чув шматок «аналізування» валютних котирувань у метро, на зупинці чи навіть від бабусь біля під’їзду на лавочці.

Далі йде газ, гаряча вода та ціни на хліб. Щодо кожного із цих пунктів пліткарі-панікери впевнені, що газ, гарячу воду відключать назавжди, а хліб перестануть пекти або він коштуватиме, як бюджетна іномарка.

Певною мірою мене це теж стосується. Сам був такий, скаржився, що все дорого і погано, бо часто слухаю балачки в метро. Можливо, нині я б сам із вогнем в очах вангував про відключення всього чого можна, якби на початку серпня не загинув мій брат-десантник.

Тоді я побачив, що таке справжня проблема. Убита горем мати. Почорнілий від переживань батько. Дідусь, що за два дні постарів на кілька років. Молодий хлопець, фрагменти котрого поховані в закритій труні…

На жаль, найкраще розумієш, те, що стосується тебе або твоїх близьких. Після похорон я повернувся в Харків, слухав оці всі розмови про тотальний водно-газовий армагедон і пропускав їх повз вуха.

Чи можна назвати проблемою можливе збільшення цін на хліб? Відсутність гарячої води, світла? Це важливо, коли людей на Донбасі катують і вбивають? Коли брата чи просто сусіда розриває у всіх на очах мінометний снаряд? Коли жінку чи чоловіка обпльовують і виставляють усім напоказ тільки за те, що вони — українці?

Мабуть, що ні. Узагалі, це просто дико спостерігати і чути, як люди кричать і махають руками через, що в них не буде гарячої води або їм відімкнуть світло під час перегляду «Вороніних». Коли ви побачите таку реакцію або почнете панікувати самі, то згадайте двадцятирічних хлопців на Майдані з дірками в голові, розтерзаний вояків, на фоні яких фотографуються і усміхаються окупанти, перерізані горлянки, розкидані вибухами діти, білі прапори на понівечених автівках. Навіть на словах ці всі речі повернуть вас у реальний світ, де ви ще живі, а, отже, у вас немає жодних проблем.

comments powered by HyperComments